Кості — пернатий «пацієнт»
Ґаздівка Василя Клима, у принципі, нічим особливим не відрізняється від більшості домогосподарств у селі Кобаках. Ну, хіба тим, що садиба пана Василя є останньою кобаківською хатою, а вже через межу — село Рибне. А ще своєрідною особливістю є те, що біля самісінької хвіртки, на електричній опорі, вже більше десяти років поспіль навесні гніздяться лелеки, що для доволі великого за територією села є поодиноким фактом: аби порахувати гнізда бузьків у Кобаках, пальців на двох руках вистачило б із надлишком.
Не пропустили чорно-білі пернаті і цей сезон, оселившись на стовпі біля входу у подвір’я, щоправда, дещо із запізненням — аж на початку квітня. Відтермінований на два тижні сезон «журавлиного десанту» Василь Васильович пояснив кліматичними викрутасами цьогорічної весни, а перед тим в голові господаря неохоче роїлася версія про ігнорування бусолами дислокації у Толоці — саме так називається куток, де мешкає чоловік.
… Бузьки таки прилетіли, обжили старе гніздо, через деякий час на восьмиметровій висоті лелече товариство збільшилося на трьох маленьких журавлят.
Пернаті підросли, зміцніли і нещодавно вирішили пробувати свої сили у небесному леті. Двом із лелеченят це вдалося, а третьому — ні: молодий бузьок, як оповідав згодом пан Василь, у гніздо не повертався, тому чоловік вирішив, що птах, очевидно, під час вильоту з гнізда зробив «піке» і загинув, а, може, зламав крило чи ногу і перебуває десь у полі чи на городах сусідських домогосподарств.
Так, власне, і сталося. Але яким було Василеве здивування, коли на третій день після зникнення лелеки він побачив «льотчика» у загороді сусіда Якова Попенюка. Бузьок поважно, гордо і, водночас, полохливо походжав у периметрі, де ще декілька днів до цього бігала собачка Ася. Аби уникнути небажаного сусідства, Яків звільнив вольєр від пса, а лелеку з травмою крила почав доглядати і відгодовувати, гадки не маючи, що це потерпілий птах із гнізда перед хатою Клима.
Пернатий «пацієнт» отримав навіть кличку — Костя. Харчувався, як у найкращих орнітологічних клініках: окрім традиційної їжі, Яків годував бузька мойвою, поживними свинячими нутрощами, які спеціально для хворого птаха передавав із «Гостинного дому» в Косові син Григорій. Вичитував про лелечий раціон в інтернеті. Згодом почав підкидати крилатого, аби той швидше опановував техніку польоту.
Минув тиждень, крило журавля загоїлося, бузьок почав літати. Зі слів пана Василя, птах не забув зворотній маршрут до домівки, і тепер ночує у рідному гнізді. Клим щоразу кидає щемливий погляд у височінь, аби подумки привітатися з пернатим, дякуючи Господнім обставинам, які врятували Костю.
Не забуває серце лелеки і доброзичливу душу Якова — свого рятівника, декілька разів на день навідується до нього, аби скуштувати смачненького.
Роман Клим.
«Гуцульський край», №31, 5.08.2022 року
