Володимир Михайлович Атаманюк
Народився 30 березня 1970 року в селі Хімчині, у сімʼї Михайла та Ганни Атаманюків. Хлопчик змалку знав ціну людяності, праці та відповідальності.
Закінчив восьмирічну школу в рідному селі. Продовжив навчання у Рогатинському технікумі, де отримав фах ветеринарного фельдшера. Працював у місцевому колгоспі за спеціальністю.
Відслужив у армії, повернувся до рідного дому і присвятив своє життя сімʼї, родині, роботі.
У 1994 році одружився. Разом з коханою Галиною прожили у любові та злагоді 32 роки: збудували власний дім, подарували життя двом дітям — Ользі та Назарієві. Виростили та виховали їх, одружили, дочекалися чотирьох онуків.
Все своє життя Володимир важко працював — займався вантажними перевезеннями. Але найбільше любив коней.
Коли почалася повномасштабна війна, Володимир Атаманюк, не вагаючись, став на захист рідної землі. Служив солдатом-водієм автомобільного відділення взводу забезпечення. Під обстрілами перевозив побратимів, евакуйовував поранених, допомагав іншим вижити. Його шлях воїна — це шлях мужності, відданості та честі.
Під час служби Володимира нагородили почесним нагрудним знаком «Золотий хрест» Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного та медаллю «За мужність».
24 березня 2026 року під час виконання бойового завдання на Сумщині автомобіль Володимира Атаманюка потрапив під атаку дрона. Наш земляк отримав поранення, несумісні з життям. Він віддав найдорожче — життя — за своїх рідних, за Україну, за наше щасливе майбутнє.
Хоронили Захисника у день його народження — 30 березня. Кілька днів він не дожив до свого 56-ліття.
Вічна памʼять і слава Герою!
