Василина Іванівна Калинич — знана майстриня ліжникарства
По обох берегах Рибниці, що круто в’ється між горбами, розташований Яворів — село з мистецькими і трудовими традиціями, працьовитими простими людьми. Вони з давніх-давен займаються ліжникарством.
Майстриня охоче розповідає, що у гуцулів ліжники були і є найважливішим предметом повсякденного домашнього побуту. Ними вкривалися, застеляли ліжка, лавиці, канапи, використовували у весільних обрядах. До початку XX століття вовняні вироби виготовляли для власних потреб майже в усіх селянських сім’ях Гуцульщини.
Спочатку це були майже однокольорові або з простим орнаментом ліжники. З часом почали з’являтися більш складні узори, привабливіші та досконаліші. До наших днів дійшли ліжники «кривий», «вуставковий, «російський», «лопатковий». Вже згодом, продовжує Василина Іванівна, майстерність виготовлення ліжників відшліфовувала Параска Король. Вона збирала дівчат у Яворові, вчила їх старовинному гуцульському ремеслу.
Вагомий внесок у розвиток сучасного ліжникарства внесли відомі в нашому краю майстрині Параска Бучук, Параска Шкрібляк-Хім’як, Анастасія Корпаиюк, Ганна Гуменюк, Анастасія Дебринюк. А вже в наші дні примножують ці традиції Ганна Копильчук, Марія Пістащук, Марія Шкондеюк, подружжя Оля та Михайло Прокоп’юки, Оля та Василь Копчуки, Василина Прокопишин та багато інших.
Я народився і прожив більше півстоліття у цьому чудовому селі. Багато чув і сам знаюся на ліжникарстві, але розповідь Васипини Іванівни мене вразила. Виявляється, що п. Василина — з родини відомих різьбярів Шкрібляків.
Ще в 1961 році вона вступила цо художньої артілі (пізніше Косівський художньо-виробничий комбінат). Спілкуючись там з ліжникарями з різних куточків Гуцульщини, Василина Іванівна збагатила свої роботи новими композиціями, розробила багато нових зразків. З’явилися такі орнаменти як сливовий однорядний і дворядний. З часом ліжникарка змінює один і той же мотив формою і гамою кольорів. Володіючи чималим досвідом, майстриня розробила кілька ліжникових комплектів для сучасного інтер’єру.
З хвилюванням згадує Василина Калинич свою першу виставку в 1984 році в Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття. Згодом свій творчий доробок експонувала на багатьох виставках у Києві, в державному музеї етнографії в Ленінграді, державному художньому музеї у Мінську, музеях Коломиї, Івано-Франківська, Львова. Про це свідчать численні почесні грамоти, відзнаки, дипломи.
Незабутнім було спілкування з Президентом України В. Ющенком.
— Так душевно зі мною говорив, розпитував про село, про творчі здобутки, про багатьох людей. Воно і не дивно, бо Віктор Андрійович починав свою трудову діяльність у нашому селі, — згадує моя співрозмовниця. За вагомий внесок у розвиток народного мистецтва Василині Іванівні Калинич навесні цього року присвоєно почесне звання заслуженого майстра народної творчості України. Високу нагороду в Києві їй вручав Президент України.
Приємно, що майстриня охоче передає свої знання і уміння дочці Марії, внукам Наталіїта Наталочці, правнучці Наталії, багатьом молодим яворівчанам. Василина Іванівна і донині підтримує творчі зв’язки з музеями в Україні та за її межами. Часто відвідують знану ліжникарку гості з Австрії, Канади, Чехії, Румунії.
Я з великою приємністю оглядав прибрану гуцульськими ліжниками оселю п. Василини і в душі радів, що є в нашому селі такі файні і знані люди.
Михайло Прокопишин,
с. Яворів