Симчич заслуговує на те, щоб отримати Героя України ще за життя!
Ми заходимо в кімнату, де лежить сотенний УПА Мирослав Симчич “Кривоніс”. Він у вишиванці, очі прикриті, важкий подих.
5 січня 2023 року — Мирослав Васильович відзначатиме сто років, дай йому Боже здоров’я.
— Райка, хто це? — запитує повстанець дружину.
— Хлопці приїхали до тебе, прапор привезли з фронту — відповідає вона.
— Райка, дай я тебе поцілую, — говорить 99-річний сотенний і цілує свою кохану.
В мене сльози на очах. Легендарний повстанець продовжує любити свою дружину, ніби і не було майже 60 років спільного життя.
На День Державного Прапора України, ми привезли славетному Командиру, синьо-жовтий стяг. Командиру, який громив радянських окупантів 70-ть років тому і в 2014 році, коли розпочалася російсько-українська війна, теж прагнув попасти на фронт…
Сидимо в кімнаті, яка нагадує музей і тут, серед численних фото, рушників, нагород – відпочиває Мирослав Симчич, який зимою 1945 року, разом зі своєю сотнею, знищив близько батальйону кремлівських супостатів.
Пє’мо каву, пані Раїса розповідає про життя, довгу розлуку, боротьбу за волю, виховання дітей…
Я підійшов до пана Мирослава, взяв його руку і потиснув, він відповів взаємністю.
Тепла, командирська рука — тремтіла, але була на диво міцною. Я відчував, як пальці повстанця стискають мою руку і теж тремтів. Моя мрія здійснилася! Я побачив його, ще живого, хай Господь береже, Мирослава Васильовича.
Коли, ми прощалися з ним, я знову нахилився над Кривоносом і сказав слова, які були написані на прапорі: “Дякую, діду, що били московську гниду”!
Він почув мене і сказав, не розуміючи, хто біля нього: “Дякую, що провідав”!
Скоро, я знову повертаюся на фронт і повезу туди книгу, яку мені подарувала пані Раїса, дружина Мирослава Симчича. Книга розповідає про життя легендарного воїна і основний його бій під Космачем! У вільний від боїв час, хай хлопці читають і знаходять відповіді на питання: “Як знищувати московських потвор”!?
А ще, я маю дорогоцінний диск, де сам Кривоніс, розповідає про свій бій. Це самий дорогоцінний подарунок, що з ним буде далі, розкажу згодом.
PS. Панове депутати ВРУ, як ви думаєте, Мирослав Симчич “Кривоніс”, своє боротьбою, багаторічним ув’язненням, заслужив Героя України? Дивно, що він ще не Герой в країні, яка відновила Незалежність 31 рік тому. Саме за цю Незалежність, воював Кривоніс.
Країна, яка не шанує таких Героїв, обов’язково буде знову окупованою. Пане Мирослав, хай Вас береже Господь. Дякую, що били окупантів, ми завершимо Вашу справу – Перемогою! З Днем Державного прапора України!
