Зелені свята у Шепоті
Колись Шепіт був присілком Брустурів, але 1940 року на прохання наших жителів набув статусу окремого села.
У ті нелегкі воєнні і післявоєнні роки, шепітчани своїми зусиллями збудували приміщення: сільської ради, Будинку культури, бібліотеки, відділення зв’язку, медпункту, сільськогосподарські споруди для тваринництва. Лише відсутність у селі церкви не давала нам відчувати себе щасливими. Люди не втрачали надію, хоч були важкі атеїстичні часи, різні міркування.
Господь почув наші прохання, і у 1990 р. в нашому селі на горі Кородисте постав храм Божий на честь Пресвятої Трійці. Цей величний храм, мов той могутній корабель, який пливе життєвим морем і збирає всіх на спільну молитву, завдячуючи нашим жителям, які спільною працею і за власні пожертви збудували цю святиню. Честь і шана за їх працелюбність, щирість і доброту. Також у 2013 році збудували храм Віри, Надії, Любові і матері їхньої Софії, який знаходиться на початку села, зустрічає і проводжає всіх людей.
Цього року облаштовано подвір’я з величними іконами, за сприяння священника Івана Петращука і його сім’ї.
На Зелені свята ми відсвяткували ювілеї: 80 років села і 30 років заснування парафії. На наше запрошення, завітали його Преосвященство Юліан — єпископ Коломийський і Косівський і багаточисельне духовенство. Свято відбулося на високому рівні. Дорогих гостей зустрічали гуцульським короваєм під церковні дзвони, голосом карпатських трембіт. Наші дівчата-гуцулочки вітали всіх віршами і піснями, маленькі діти — квітами, а ґаздині нашого села встелили дорогу тканими рушниками.
Я хочу, щиро подякувати всім організаторам цього дійства, які старалися, щоб свято відбулося.
Найперше — це всім дорогим і любим моєму серцю парафіянам Шепота. Особливо — священнику о.Миколі Петращуку, голові парафіяльної ради Миколі Словаку з дружиною, всьому церковному комітетові, братству, сестринству, хористам, дякові, паламареві. Я щиро дякую всім гостям, які своєю присутністю звеличили наш храм: голові РДА Петрові Іванишину, сільському голові Степанові Тимчуку, депутатові районної ради Володимирові Словаку і всім гостям з навколишніх сіл.
Я щасливий і дякую Богові за те, що народився і живу у цьому мальовничому куточку України — селі Шепоті. Я дякую Богові за те, що благословив мене тут служити Йому і цим прекрасним людям. Хай наші спільні молитви і спільна праця будуть благословенні Богом. Низький уклін всім вам.
З любов’ю в Христі — митрофорний протоієрей
о.Іван Петращук, настоятель храму Пресвятої Трійці с.Шепота.
«Гуцульський край», №25, 19.06.2020 року