Не замикайте свого серця
Дуже відрадно було прочитати в Косівському часописі про те, що голова РДА Я.І.Шинкарук оголошує цей рік в районі роком турботи про неповносправних. Власне, слова і наміри Ярослава Івановича підтверджуються всіма тими рішеннями і діями, які вже вчинені РДА під його керівництвом. Жодне зі звернень, що надходили від інвалідів, не залишилось невирішеним.
Приємно повідомити читачів районки і про те, що питанням соціального захисту населення в бюджеті району на 2009 р. приділено належну увагу, і кошти на ці цілі виділено достатньо великі.
Проте в цей складний кризовий час ми самі, кожен з нас, повинні примусити себе побачити поруч чиєсь горе і не залишитися байдужими. Тільки тоді ми матимемо право називатися людьми, християнами. Ніяких бюджетних коштів не вистачить, щоб вилікувати всіх хворих, забезпечити всім необхідним бідних, зігріти всіх малих і стареньких сиріт. Але коли наша громада буде громадою небайдужих, милосердних, доброзичливих людей, ми зможемо всі спільно бодай трохи підтримати ближнього, бодай в найменшому порятувати.
В кожному селі, в місті, в селищах стільки бід у людей! Кожен місяць надходять 30-40 заяв у райдержадміністрацію чи райраду, які волають про порятунок. Тільки за грудень надійшли звернення від шести дорослих та п’яти батьків діточок віком 3-6 років про те, що для порятунку їх життя терміново потрібні операції у Києві, а це великі кошти — десятки тисяч. І де їх взяти родині, в якій сталося таке горе? Хай навіть вона живе в гарному домі і має необхідне. Хіба винесеш з хати на вулицю меблі чи одяг, і відразу хтось за це гроші дасть? Що з того, набутого роками праці, коли час відраховує дні життя найдорожчої людини? Тим часом, період розгляду заяв і отримання грошових допомог такий тривалий, та ще й в кінці старого та на початку нового кризового року.
Отут якраз і може прийти на поміч громада, очолювана мудрим місцевим головою, яку веде до християнського милосердя настоятель храму, який живе у цьому населеному пункті, а не доїжджає до нього, тож знає всі проблеми своїх парафіян. Чи не швидше прийде така допомога?
Суджу про це по тому, як ми всім районом збирали кошти для маленького Віталія Тимофійчука. Виходить, можемо. Знайшлись добрі люди, які не просто дали якусь там кількість гривень чи доларів. Адже дитину треба було і в Київ кілька раз (і ще не раз!) везти, і там якось влаштуватися не на один тиждень. Одні з доброї волі (вчителі, директори шкіл, учні) самі збирали кошти. Більше місяця ходила від хати до хати (сама інвалід) П.В.Дивоняк з Кобак, не раз (крім зібраних 5 тисяч коштів) підвіз, куди треба, допоміг влаштувати побут, зустрів з поїзда Д.І.Шкрібляк з Косова.
А зараз такої ж допомоги потребують діточки з Космача, Рожнова, Кобак, С.Березова, Хімчина, М.Рожина, дорослі з Косова, Яблунова, Розтоків, М.Рожина, Смодної, Черганівки, Старого Косова, Рожнова , Кут.
Християни! Перелічую лиш тих, чиї заяви болем печуть душу. Ці люди живуть поруч з вами. Це чиїсь сусіди, чиїсь знайомі, чиїсь родичі! Не замикайте свого серця! Їм не тільки гроші потрібні: комусь порада, куди звернутися, комусь безоплатна консультація чи аналізи, комусь допомога транспортом, комусь постільна білизна, а комусь і теплий харч. Сказано ж: «З миру по нитці…». Найбідніший з нас має чим поділитися, якщо тільки захоче. Кожний з нас може допомогти, якщо тільки серцем відчує, кому потрібна допомога.
Та ж тільки милосердям і творенням добра забезпечуємо собі незгораючі статки на небі.
М. Смєлік,
голова постійної комісії районної ради з соціального захисту населення.
