Звернення до демобілізованих побратимів
16 квітня в редакцію газети «Гуцульський край» завітав боєць Василь Александрук з села Брустури. Він пішов на військову службу під час третьої хвилі мобілізації і виконував бойові завдання в складі 15 батальйону 128 гірсько-піхотної бригади в смт. Чорнухіне Попаснянського району Луганської області, поблизу Дебальцевого. Зараз він повернувся в рідне село на відпочинок, а через тиждень знову повернеться у військову частину. Він не розповідав про свої бойові заслуги, але підняв дуже важливу і актуальну тему – повернення демобілізованих хлопців додому із «трофеями».
«Я служив в Чорнухіному з солдатами не лише з Косівського району, тому моє звернення не лише до читачів районної газети – я б дуже хотів, щоб його опублікували також і обласні та всеукраїнські видання та сайти. Під час служби я зіткнувся із фактами присвоєння військового спорядження та обладнання солдатами під час демобілізації.
Бійці, які повертаються на демобілізацію з першої та другої хвилі додому забираюсь із собою речі, які є власністю народу. Наприклад, тепловізори, оптичні приціли, дальноміри, рації і навіть автомобілі. Вдома така техніка та прилади є непотрібними – дехто продає військову амуніцію, інші ходять на полювання. Проте, в зв’язку із погіршенням економічної ситуації в Україні і стрімку девальвацію гривні – купити нове дуже проблематично.
Якщо люди приїжджають з фронту у відпустку під час ротації, то можна залишати таке обладнання побратимам або тимчасово зберігати вдома. Але якщо людина після демобілізації повертатися не планує, то краще віддавати техніку односельчанам, близьким друзям чи хлопцям, які йдуть в четвертій хвилі мобілізації – всім, хто залишається на військовій службі. Адже це важливі прилади для оборони країни – українці віддавали останні гроші для того, щоб допомогти нашій армії і бійці не мають морального права їх собі привласнювати».
