Пам’ятаємо своїх Героїв!

На війні помер Мирослав Андрійович Ковалюк з села Вербовця

Мирослав Ковалюк народився 16 жовтня 1966 ррку в селі Вербовці. Після закінчення Івано-Франківського кооперативного технікуму навчався у Полтавському кооперативному інституті. Проходив строкову службу в армії.

З дружиною Лілією Володимирівною, уродженкою Кіровоградщини, прожили разом 35 років. Виховали трьох дітей: синів Романа та Андрія, доньку Мирославу.

До війни Мирослав Ковалюк працював заготівельником у Косівській заготконторі та лісівником у Косівському лісництві. 7 березня 2022 року він вступив до лав Збройних сил України. Служив у Миколаївській області. Там серце патріота і зупинилося — не витримало усього побаченого і пережитого.

Хоч Мирослав Ковалюк помер, а не загинув у бою, Косівщина зустрічала і хоронила свого сина-воїна як Героя — з молитвами і усіма належними йому військовими почестями.

З липня у селі Тюдові відбувся захід, приурочений 115-й річниці від дня народження Героя України Романа Шухевича, а також освячення двох транспортних засобів, які передали для потреб ЗСУ (кошти на придбання автомобілів зібрали підприємці та жителі села Тюдова).

Спільну молитву та освячення провели отці Іван Сабадаш і Дмитро Мишко. Слова вдячності героям мовили представники органів місцевого самоврядування Кутської громади та гості урочистого заходу.

Патріотичне дійство підготували та провели відділ культури, туризму, молоді та спорту Кутської селищної ради, староста Тюдівського старостинського округу Дмитро Колотило, викладачі Кутської школи мистецтв та учні Тюдівського ліцею.

Завжди пам’ятаємо Героїв України! Разом переможемо!

За повідомленням Кутської селищної ради.

«Коли поміж хлібом і свободою народ обирає хліб, він зрештою втрачає все, в тому числі і хліб. Якщо народ обирає свободу, він матиме хліб, вирощений ним самим і ніким не відібраний», — передбачав Степан Бандера.

Петро Данилюк добре знав ціну хліба, проте завжди обирав свободу, яку любив понад усе. За свободу він і поклав своє життя.

Петро Данилюк народився 18 липня 1989 року в с. Рожнові у родині працьовитих селян, де і навчився заробляти чесною працею на хліб насущний. Вже в дитячому віці майбутній Герой вирізнявся свободолюбною, відданою натурою, любив українську пісню і якось по-особливому — рідну землю.

Після закінчення у 2007 році Рожнівського НВК «Гуцульщина» імені Федора Погребенника вступив до лав Збройних сил України. Петро Данилюк служив у 24 ОМБ (окрема механізована бригада). Після року служби — демобілізувався.

Повернуся із армії, працював у рідному селі на різних роботах. На жаль, недовго довелося жити спокійним і розміреним життям — почалася Революція Гідності. Ці події змінили багато людських доль, в тому числі і його. Зі слів самого Петра Данилюка, бачимо його ставлення до подій 2013–2014 рр, зокрема: «Тяжко переживав події на Майдані, не було жодного дня, коли б я не переглядав найсвіжіші новини, слідкував за тим, що там відбувається, і постійно картав себе: чому я не там?».

Через деякий час він вирушив на схід України (січень 2015 року) і продовжив виконувати свій військовий та громадянський обов’язок. Брав участь в антитерористичних операціях. Служив у 128 гірсько-піхотній бригаді, а пізніше новим місцем його служби став зенітно-артилерійський дивізіон.

За час перебування у зоні АТО перебував на посаді навідника в протитанковому дивізіоні, а згодом став командиром гармати МТ-12. 17 листопада 2018 року звільнився із лав ЗСУ у званні старшого солдата, перебуваючи на посаді старшого сержанта.

Повернувшись із зони АТО, Петро на одному місці довго не засиджувався. Він встиг побувати у Європі, цікавився західною культурою. На пропозиції залишитися у Європі на триваліший час відповідав відмовою, бо поклик рідної землі був сильнішим за матеріальні цінності.

На початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Петра знову покликали стати у стрій для захисту Батьківщини. Не роздумуючи, він взявся за зброю. У пекельних боях Герой жодного разу не вагався: йти у бій чи відступити назад.

Життя Петра Данилюка обірвалося у березні 2022 року через, підступний напад ворогів. Він віддав своє життя за нашу спільну свободу, за незалежну Україну, за краще майбутнє українського народу.

Йому було лише 32 роки. Він назавжди залишиться для нас прикладом мужності, героїзму та незламності духу.

Петро Данилюк є зразком для тих, хто іде на найвищу жертву задля інших ціною власного життя. Найкращі спогади про Героя завжди будуть сильніші, ніж смерть.

Світла та вічна пам’ять Герою!

Від імені громади — Сергій Радиш, Рожнівський сільський голова.

«Гуцульський край», №27, 8.07.2022 року