Ярослав Васильович Коренюк
Народився 5 вересня 1981 року в с.Кобаках у сім’ї Василя і Любові Коренюків. Був єдиним сином. Ріс добрим, щирим, ввічливим. Навчався у Кобаківській ЗОШ. У 1998 році його призвали в армію — служив у Внутрішніх військах.
У 2006 році одружився з коханою дівчиною Любою. Жили у любові й злагоді. Виховували двох діточок: донечку Тетянку і синочка Владислава. Ярослав був міцною та надійною опорою для своєї сім’ї. Тривалий час працював далекобійником.
Був доброю і світлою людиною, любив спорт, природу, рибалити, збирати гриби.
На початку повномасштабного вторгнення наш земляк став на захист країни. 1 лютого 2022 року отримав повістку, тоді твердо сказав рідним і друзям: «Переховуватися не буду».
Відважно служив у 8-му батальйоні 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Воював у Краматорську, потім — у Білогорівці. Побратими пам’ятають його як мужнього, хороброго, рішучого воїна, надійного друга. Він не один раз допомагав товаришам на попі бою.
1 лютого 2023 року рідні отримали сповіщення: Ярослав — їхній син, чоловік і батько — зник безвісти. Півтора року рідні вірили, молилися, сподівалися на диво: важке поранення, полон, жили надією, що Ярослав — живий.
Герой повернувся додому 30 серпня цього року, але — на щиті. Його останки вдалося ідентифікувати за допомогою ДНК-експертизи.
Вічна пам’ять і слава Герою, який пожертвував своїм життям заради мирного життя у вільній Україні!
Щирі співчуття — його рідним.
Кобаківська громада.
