Як ставитися до освяченого у церкві
Навіщо звершують освячення певних речей побуту, предметів вжитку, їжі, зілля? Щоби в життя людини, в її діяльність, думки й помисли сходило Боже благословення. Водночас помилково вважати, що освячені предмети самі собою набувають якоїсь магічної, чарівної сили. Християни добре знають, що не талісмани чи амулети оберігають нас, а Сам Господь.
То як же правильно ставитися до освяченого у церкві, як з ним поводитись і чому поширеною є думка, що освячене у храмі не можна викидати? Це твердження походить від благоговіння і шани до освяченого. Але варто пам’ятати, що освячене зілля, крашанки, паски, рушники, великодні кошики та інші освячені предмети, як і все тлінне та рукотворне на цій землі, мають певні фізичні властивості.
Тож цілком природно, що з часом або під впливом різноманітних факторів вони можуть псуватися, в’янути, розбиватися тощо. І не варто шукати або вигадувати пояснення якихось особливих «попереджень», «Божих покарань», «дій потойбічних сил, злих духів» та чогось подібного. Маємо подякувати Господу за те, що Він дав нам цю річ чи поживу на нашу користь і втіху, і вчинити з нею розумно й природно.
Не варто, як інколи радять, влаштовувати особливі жертовні спалення чи закопування (десь, щоб людське око не бачило і нога не ступала) або нагромаджувати те, що вам вже не потрібне, у своїх оселях. Якщо розбилася дорога серцю ікона — її завжди можна спробувати полагодити. Якщо назбиралася дитяча релігійна література, а діти вже виросли — книги можна віддати у сиротинці чи в бібліотеки. Якщо залишаються паски чи крашанки — ними можна поділитися з нужденними, одинокими — лишень озирніться навколо. Зі шматочків пасок виходять смачні сухарики до чаю, а подрібнена яєчна шкаралупа — гарне добриво для ґрунту.
Якщо освячені у Вербну неділю гілочки поставити у воду — потім їх можна буде десь висадити у фунт, і вони будуть щороку вас радувати новими «котиками». А освячені на Трійцю чи Маковія букети з різнотрав’я, квітів чи зілля можна згодом використати для заварювання корисних трав’яних напоїв або під час купання немовлят.
Безперечно, що освячені речі, коли вони стали непридатними до вживання, не варто просто викидати у загальне сміття. За церковними приписами, з належною повагою такі речі можна спалити, закопати в землю — але цій дії не слід надавати «містичного» значення.
Головне — пам’ятайте: все, що освячується у церкві, по суті, спрямоване на освячення людини — її дій, думок, почуттів, вчинків. Під час освячення благословляють не лише зілля і квіти, а й насіння, таким чином спонукаючи людей не тільки зривати і споживати, а й насаджувати, вирощувати, піклуючись про себе і довкілля.
Православна церква України.
