Смертельно небезпечний гриб
Мова йде про бліду поганку або мухомор зелений; по-латині — Amanita phalloides.
Він надзвичайно токсичний, що обумовлюється наявністю у його складі аманітину — речовини білкової (вірніше — пептидної) природи і деяких інших — фалоїдину та фалолізину (ці належать до групи алкалоїдів). Небезпека в тому, що перші симптоми отруєння з’являються через 8–16 годин, коли промивання шлунка вже неефективне — отрута (аманітин) встигла всмоктатися у кров і досягла «міністерства внутрішніх справ» організму — так, називають печінку.
Механізм дії аманітину полягає у тому, що токсичний аґент блокує функціонування РНК-полімерази — ферменту, відповідального за зчитування інформації з ДНК, яка знаходиться у ядрі клітин. Таким чином він діє на генетичному рівні — факт безпрецедентний!
Незважаючи на характерний зовнішній вигляд (оливково-зелено забарвлена шапка, цибулевидно розширена до основи ніжка і міцно прикріплене до неї кільце на висоті 2/3), бліду поганку плутають з їстівними видами, такими як гриб-парасолька (Makrolepiota procera), печериця (Agaricus campestris), сироїжка (Russula vesca), рядовка зелена (Tricholoma equestre).
Мені розказував приятель із Закарпаття, що його знайомий знайшов білого гриба, який ріс поблизу блідої поганки. Він його взяв, і коли жінка приготувала цього гриба, поїв страву. Через два дні у нього проявилися симп-томи отруєння: нудота, відчував болі в печінці… Звернувся до лікарів, і ті констатували отруєння… блідою поганкою! Лікування було довгим, чоловік вижив.
Після роздумів, як це могло трапитися, він прийшов до невтішного висновку — білий гриб ріс поблизу блідої поганки, і та, напевно, «передала» часточку токсичної речовини… її вміст був невеликий, що призвело до відносно легкого отруєння. Приятель констатував: «Я, коли бачу бліду поганку, то окреслюю коло радіусом не менше метра, і коли б там росли їстівні гриби, — їх не беру!» Це має бути строгим правилом для всіх грибників!
Окрім печінки, бліда поганка вражає також нирки; при тяжкому отруєнні вони перестають нормально функціонувати, і тоді справи геть кепські. Лікування, як такого, нема — хіба що пересадка (трансплантація) печінки і нирок; ця процедура — не для «посполитих»…
У Косові на базарі масово продають сушені білі гриби у банках на три літри. До їх купівлі слід підходити обережно, бо невідомо точно, де ці гриби росли. Аманітин блідої поганки не руйнується при висушуванні навіть при високій температурі. Не смію твердити, що в когось є злий умисел, але досвід приятеля із Закарпаття повинен стояти на думці, аби не втрапити в халепу!
Василь Гуменюк, кандидат біологічних наук.
«Гуцульський край», №45, 8.11.2024 р.
