Віддав життя за Україну
У вівторок, 6 грудня, у селі Хімчині урочисто відкрили пам’ятну дошку Володимирові Розвадовському — захисникові України, майору поліції, старшому оперуповноваженому 4-го відділу управління боротьби з наркозлочинністю в Івано-Франківській області, бійцеві зведеного полку Національної поліції України «Сафарі». Володимир героїчно загинув у селі Мезенівка Сумської області, обороняючи Україну від російської агресії.
Символічно, що меморіальний знак встановили на фасаді освітнього закладу, де навчався загиблий боєць, — колишньої Хімчинської ЗОШ. Нині це ліцей «Інтелект».
В урочистій церемонії взяли участь найрідніші загиблого: мама Марія, тато Петро, вдова Наталія, донечка Даринка, брат Микола та сестра Люба, Вшанувати пам’ять колеги та односельця прийшли начальник управління боротьби з наркозлочинністю у Івано-Франківській області, полковник поліції С.Б.Дубняк; начальник управління кадрового забезпечення Головного управління національної поліції у Івано-Франківській області, підполковник поліції А.Ф.Бондюк; Рожнівський сільський голова С.В.Радиш; отець Ярослав Хрущ, колеги по роботі, бойові побратими, друзі, шкільна родина, жителі Хімчина та журналісти.
Право відкрити пам’ятну дошку надали його батькам: мамі Марії та батькові Петру. Отець Ярослав відправив панахиду й освятив знак.
Багато слів печалі і болю почули присутні. Але найголовніше те, — що мужність, почуття відданості й патріотизму Володимира завжди будуть гідним прикладом для юного покоління. Ушанування пам’яті людей, які віддали свої життя за нашу державу — наш святий обов’язок. Відкриття меморіальної дошки нашому землякові — це щира данина справжньому патріоту, який самовіддано вступив до лав захисників Батьківщини, боровся за її суверенітет і цілісність, віддав життя за мир і спокій на рідній землі.
Впродовж проведення заходу у почесній варті стояли бійці зведеного полку Національної поліції України «Сафарі». Присутні поклали квіти до меморіальної дошки й ушанували пам’ять захисника країни хвилиною мовчання.
Я не знаю, скільки і що нас чекає попереду. Не знаю, скільки найкращих людей ще мають загинути, допоки згине росія. Але я точно знаю, що в день, коли наша Перемога прийде, ми всі будемо плакати і мовчати. Мовчати і плакати…
І дякувати, дякувати, дякувати. Тим, хто повернеться. І тим, хто навіки став янголом.
Юлія Оленюк,
керівник гуртка журналістики Хімчинського ліцею «Інтелект».
«Гуцульський край», №49, 9.12.2022 року