Загиблі герої

Борисов Ігор Валентинович з села Смодної

Народився 1974 року. Боєць 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Загинув, захищаючи Батьківщину. Вічна слава Героям.

Пам’яті Ігоря Борисова

Тяжка, болюча втрата
в нас сьогодні
— Загинув батько, син і чоловік!
Московія вже на краю безодні,
Ганебний і короткий в неї вік…
Та замість того, аби скласти зброю,
Злий ворог далі нищить нам синів!
Не в поєдинку, не на полі бою,
А підло й низько —
як завжди робив!
Ми нині Ігоря зустрінем гідно,
Зустрінем і востаннє проведем…
Бо він життя віддав
за землю рідну
— Ім’я його навіки збережем!
А рідні побиваються удома
— Синочок, як почув,
знепритомнів…
Сумують гори і сумує Смодна,
І гнів народний в душах закипів!
Родині щиро-щиро співчуваєм,
А Ігорю вклоняємось до ніг!
Ти — наш ГЕРОЙ,
тебе ми величаєм,
Ти рятував усіх нас, доки міг!

Уляна Лазарович-Малик.

Близнюк Віталій Дмитрович зі Старих Кутів

Народився 18 липня 1976 року. Воїн 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Загинув 15 листопада під час обстрілу поблизу села Яковлівка Бахмутського району Донецької області — отримав поранення, несумісні з життям.

Пам’яті Віталія Близнюка

Ти додому летиш білим птахом,
Відпочити додому спішиш…
Ще побудеш
під батьківським дахом,
А відтак — в засвіти відлетиш…
Я нічого про тебе не знаю,
Знаю тільки, що ти — наш земляк…
Але серцем своїм відчуваю —
Був ти вірний Вкраїні козак!
Під БахмУтом, далеко на сході,
Обірвалось життя молоде…
Там у пеклі ти був в обороні!
Не забуде Вкраїна тебе!
Не забудуть тебе односельці,
Діти вчитимуть
в школі про вас…
Воював ти з Вітчизною в серці
І поліг у бою за всіх нас.
Ти був мужнім, хорошим і справжнім,
Ти був воїном Світла й Добра!
А тепер відлітаєш назАвжди…
Там, у Небі, домівка твоя!!!

Уляна Лазарович-Малик.

Натяга Петро Юрійович зі Стопчатова

Народився 6 липня 1986 року. Служив у 115-й окремій мобільній бригаді ЗСУ. 16 жовтня отримав важке поранення біля селища Опитне Покровського району Донецької області. Від отриманих ран помер 7 листопада.

Пам’яті Петра Натяги

Петрусь вже їде до своєї хати,
Тут відпочине від страхіть війни.
Не буде більше ворог докучати,
Чекають на Героя земляки…
Ти повертаєшся у свій Стопчатів,
Павличко тут писав «Два кольори»…
Не буде більше доля вишивати
Тобі червоним…
Чорне вибрав ти…
Зима перину білу постелила,
І «Кача» сумно лине до Небес…
Заплакав батько, мати затужила,
І засмутився славний рід увесь…
Ти наш Герой, Петрусю,
Воїн Світла! Ти там, на сході, всіх нас захищав!
Ти був завжди усміхнений, привітний,
3а землю рідну голову поклав.
Поклін тобі низький і вічна слава
За щиру душу, серце золоте…
Тебе ангЕли з Небес забрали,
А там тебе Ісусик пригорне…

Уляна Лазарович-Малик.

Гаврилюк Василь Васильович з Яворова

Народився 29 травня 1981 року в Криворівні. Проживав із сім’єю у селі Яворові. 9 травня добровольцем пішов служити у Прикордонні війська. Виконував завдання біля кордону з Білоруссю. Воював на Луганщині. Загинув 16 листопада.

Пам’яті Василя Гаврилюка Синок твій написав:

«Ти був найкращий»! Ти був найкращий, охоронцю наш!
Не можу з цим змиритися нізащо — Чому якраз найкращі йдуть від нас?!
Чому? Чому? Чому? Кого спитати? Коли? Коли? Коли кінець війні?!
Наш цвіт допоки будуть убивати? Допоки хоронитимем синів?! Ти врятував
від смерті побратимів… Василь з товаришем прикрили всіх! Яка жертовність…
Мов одна родина! За це кацапи і добили їх!!!
З-під обстрілів ти відлетів на Небо… Так, відлетів, бо ти це заслужив!
А нам усім молитись щиро треба За наших Лицарів-Захисників!
Твоїй родині зараз дуже важко: Синочку, донечці, дружині — теж…
Та будьте горді, з того, що ваш батько — ГЕРОЙ!

За це хвала йому і честь!!!

Уляна Лазарович-Малик.

СЛАВА УКРАЇНСЬКИМ ГЕРОЯМ!

«Гуцульський край», №47, 25.11.2022 року