Попрощалися з легендою
Провели в останню путь легендарного сотенного УПА «Кривоноса» Мирослава Симчича. Поховали його у Коломиї.
Сьогодні скорботний день для України. Адже насправді відійшла епоха національно-визвольної боротьби. 5 січня цього року Мирослав «Кривоніс» Симчич відзначив столітній ювілей. Він був останнім із живих командирів УПА, який дожив до такого віку. І що символічно отримав звання Героя України за життя. Ще вкінці минулого року я відвідував “Кривоноса” і мав за честь вручити йому відзнаку до 80-ліття УПА.
Мирослав Симчич зробив дуже багато для того, щоб Україна була незалежною. Саме він командував куренем УПА, з яким розгромили резерв дивізії НКВС під Космачем.
Все своє життя легендарний сотенний присвятив боротьбі за вільну і сильну Україну. Та провів за це 32 роки у концтаборах. Але не зламався, він не втратив віри в Україну і свій народ. Тому й ми повинні пам’ятати таких визначних постатей.
Спогади про сутичку Мирослава Симчича з кримінальниками на таборі від Валерія Марченка «Раз п’ятнадцять, два п’ятнадцять»:
«На дворищі промзони на “фашиста” (так ще у таборах називали націоналістів) чекали троє із захованими під фуфайками аргументами для переговорів.
Здоровань, який став найперший, вихопив булаву (металеву кулю завбільшки з кулак на довгому держаку розглядали з цікавістю набіглі після бойовища в’язні) і замахнувся для удару. Проте він устиг лише замахнутись.
По-кошачому стрибнувши вперед, Симчич однією рукою перехопив булаву, а другою вдарив у обличчя. Здоровань розчепірив пальці, і зброя опинилася у руках суперника. Наступної миті він уже валявся навзнак з розтрощеним черепом. У цей час до них підскочив другий напасник із залізною штабою. Той устиг зачепити Симчича по рамену, але далі удари вже сипались в одному напрямку. У кримінальника було пошкоджено хребет, ребра і щось там ще.
Третьому, з ножем, дісталося лише раз, бо втік у заборонену зону, де його підстрелив вартовий з вишки. Протягом цих днів на зоні ліквідували ще кількох стукачів. Згуртовані українці визначалися як група, яку не можна було зачіпати безкарно».
«Кривоніс» був легендарною людиною, творцем історії українського визвольного руху минулого століття.
Дякуємо за те, що своїм міцним українським духом надихав та продовжує надихати нас на боротьбу за українську незалежність!
Вічна слава легенді. Щирі співчуття родині.
Герої не вмирають!
