Побоювання Патріарха не були марними
До 27-ї річниці з дня смерті Патріарха Володимира (Романюка)
Цьогоріч, 14 липня, минуло 27 років, як відійшов у вічність видатний український православний релігійний діяч, богослов, дисидент, правозахисник, мученик за волю України, багатолітній в’язень радянських тюрем і концтаборів, член Української Гельсінської групи, громадський і політичний діяч — Патріарх Володимир (Романюк), в миру — Василь Омелянович Романюк.
Він пройшов складний шлях боротьби за українську державність, за права віруючих, за помісну Українську православну церкву.
Усіх, хто мав щасливу нагоду зустрітися з Патріархом Володимиром, особливо вражали його оптимізм, легка вдача, доброзичливість. Владику Володимира шанувала вся свідома українська інтелігенція. Завдяки йому багато людей повернулися до віри, до церкви. У храмі люди часто записували його проповіді, бо це були глибокі роздуми про сучасне життя, про обов’язок громадянина. Важко було уявити, що ця людина провела майже 25 років свого життя в таборах і засланні, а в радянській «свободі» потерпала від постійних гонінь.
Ще в 1994 році Владика Володимир наголошував на необхідності служіння на сході України, про небезпеку для нашої держави, якщо не вдасться повернути східняків до українського коріння. На жаль, його побоювання не були марними. Сьогодні маємо найзапекліші бої на Донбасі і півдні України.
Все життя Патріарха Володимира було сповнене боротьби з комуністичним режимом за Українську державу, церкву, мову. Владика наголошував, що нам від Москви не потрібно нічого — ні визнання, ні благословення: «Щоб нас визнали, ми повинні визнати себе самі!». На жаль, ця боротьба продовжується зараз, коли ми безпосередньо є учасниками відважного протистояння проти підступного, лютого російського ворога. Саме тепер, у ці складні історичні часи, відбувається вирішальний момент цієї жорстокої війни за власний суверенітет, незалежність, свободу.
Патріарха Володимира глибоко шанують у рідному селі. У неділю, 17 липня, у церкві Покрови Пресвятої Богородиці в с. Хімчині, після Божественної літургії, настоятель церкви о.Ярослав відслужив панахиду на честь 27-ї річниці з дня упокоєння Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира Романюка. Промова настоятеля храму зворушила серця всіх присутніх.
На завершення спомину у виконанні церковного хору прозвучала пісня-присвята пам’яті Патріарха Володимира.
Оксана Федчук,
директорка музею-садиби Патріарха Київського та всієї Руси-України Володимира.
«Гуцульський край», №29, 22.07.2022 року
