«…Щоб жить, ні в кого права не питаюсь!»
Це слова одного з віршів Павла Тичини. Написані в роки Другої світової війни, вони, зрозуміло, трактувалися як гімн солдатам червоної армії, але набагато доречніше вкласти їх в уста воїнів УПА.
Адже до лав ЧА мобілізовували законом, тоді як УПА комплектувалася виключно на добровільних засадах. До неї йшли з надією відвоювати УССД — Українську Самостійну Соборну Державу.
Вступаючи до лав повстанців, кожен давав клятву на вірність рідному народові й жодних ілюзій стосовно власної долі не мав, адже знав — або здобуде УССД, або загине у боротьбі за неї. Зайве, мабуть, нагадувати, як до УПА ставилися у Берліні, Москві та Варшаві (причому в двох останніх столицях таке ставлення збереглося дотепер) — «бандити», «головорізи», «колаборанти», «запеклі вороги українського народу»… Радянська пропаганда додавала, що «бандитські зграї» комплектувалися «синками експлуататорських класів — куркулів, капіталістів, клерикалів», і все це були вихідці з західних областей — тих, куди «влада трудящих» прийшла на початку 40-х років.
Невдячна це справа — доводити, що ти «не верблюд», але як говорили ще в древньому Римі — «tertium non datum» — третього не дано. В традиційному календарі видавництва «Літопис УПА» на 2021-й рік представлені фото і біографії 25 повстанських провідників різних рівнів, 23-м з яких у 30-му році Незалежності виповнюється 100 і двом — 110 літ від дня народження. 14 із них загинули в боях, двоє відбули тривалі терміни тюрем-таборів, а дев’ятеро пробилися на Захід і до останніх днів свого життя воювали за Незалежність — але вже пером і словом.
«Географія» персонажів, про яких мова йде в календарі, обширна: Прикарпаття, Поділля, Волинь, Львівщина, Рівненщина, Полтавщина, Закерзоння. Представлена і Гуцульщина: 27.09.1921 р. в с.Середньому Березові народився Мирослав Сулятицький — «Петро», Лицар срібного хреста заслуги, референт СБ Буковинського окружного проводу ОУНр. Загинув у Заставнівському районі 11.01.1948 р.
Тих, хто хотів би придбати це видання (вартість — 50 грн), прошу звертатися до Косівського музею визвольної боротьби (м.Косів, вул. Незалежності, 55) — не пізніше 29 грудня ц.р.
Василь Гуменюк,
huwaswas@ukr.net
«Гуцульський край», №51, 18.12.2020 року
