Батьки більше не можуть терпіти
Ми, батьки учнів Косівщини, створюємо громадську організацію, яка буде відстоювати інтереси наших дітей щодо повернення нормального навчання у школах. Ми звернулися до Президента, Прем’єр-міністра, Міністра освіти, голів ОДА, РДА.
Просимо районну раду винести Це питання на розгляд чергової сесії. Ми протестуємо проти дистанційного навчання. Ми пропонуємо, більш того — наполягаємо, на створенні круглих столів, на яких би органи влади та відповідальні структури з нами, батьками, обговорили і обрали найбільш оптимальний варіант навчання для дітей, адже воно може бути і позмінне — для зменшення кількості дітей на одному уроці у класі, можна проводити уроки у школах групами, хоча б із основних предметів: математики, української мови, точних наук, а гуманітарним предметам навчати дистанційно.
Пропонуємо ще один варіант на час дії так званої «червоної зони» — продовжити канікули на цей час. Адже наразі дистанційно вчаться менше 50-ти відсотків дітей. У решти немає Інтернету, гаджетів на всіх школярів у одній сім’ї, батьки перебувають на роботі, змушені залишати дітей на дідуся чи бабусю, інших родичів або брати дітей з собою на роботу.
Саме така ситуація склалася у мене. Маю двох школярів. Дочка вчиться у другому класі, син — у четвертому. Зранку ми з чоловіком їдемо кожен на свою роботу, і я змушена брати дітей з собою. Так що мої діти половину дня проводять у суді разом зі мною. Вчимося ввечері. Діти вже стомлені, і це — не навчання! Коли є можливість, заходимо у 200М, де у конференції з учителькою бере участь тільки половина класу. Невже нікого не турбує із райвідділу освіти, що відбувається з тими учнями, які вже з початку вересня так і не бачили уроків он-лайн? Я вже навіть не торкаюся проблем погіршення здоров’я, зокрема зору, у дітей тощо!
Це повний безлад у освітньому процесі! І відповідальні за це структури не вживають жодних заходів! Ми, батьки, прогнозували, що ситуація з карантином затягнеться до нового навчального року. Невже цього не передбачила влада та відповідні організації? Були весна і літо! Що за цей час зробила влада для наших дітей? Нічого. Батьків навіть не опитали, чи є у них Інтернет, чи є комп’ютери на всіх школярів у їх сім’ях. Не поцікавилися і тим, що буде зі школярами, у кого працюють батьки! Виходить, що це взагалі нікого не турбує весь цей час. І найгірше, що це продовжується і надалі місяць за місяцем, і кінця цьому не видно.
Тому ми, батьки, і вийшли на мітинги-протести. Ми будемо і надалі запрошувати для висвітлення цієї проблеми засоби масової інформації, зокрема телебачення і пресу, допоки влада не почує нас. З цим треба щось робити! Батьки спочатку терпіли, та більше не можуть? Наші діти мають конституційне право на гідну освіту!
Світлана Кулешір,
адвокат, мати двох школярів.
