А їх оберігає «Неопалима Купина»

17 вересня в Україні відзначають День рятівника. Це — професійне свято людей, які стоять на захисті благополуччя, здоров’я, безпеки громадян. Вони готові завжди прийти на допомогу, рятуючи інших, навіть ціною власного життя.

На які ситуації їм доводиться найчастіше реагувати, які завдання вирішувати? Про це ведемо розмову з начальником Косівського районного відділу управління державної служби з надзвичайних ситуацій (УДСНС) в Івано-Франківській області, підполковником служби цивільного захисту Василем Михайловичем Ковалюком.

— Василю Михайловичу, хто в районі має причетність, або точніше запитаю: чиє це свято?

— Це професійне свято пожежників, аварійно-рятувальних формувань і служб у справі захисту населення та територій від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного й природного характеру. В Україні його відзначають з 2008 року і завжди 17 вересня. За календарем це свято не прив’язане до суботи чи неділі, бо в людей цієї професії немає вихідних днів, вони завжди на сторожі безпеки громадян.

— Але знаю, що у вас є гарна традиція відзначати своє професійне свято.

— Упродовж останніх років косівські рятувальники заходи розпочинали зі святкового богослужіння в міських храмах — церкві Різдва Івана Хрестителя чи церкві Василія Великого. А вже потім були урочистості, привітання і нагородження людей за їхній високий професіоналізм, самовідданість, мужність і оперативність під час виконання службових обов’язків. На жаль, цьогоріч через карантинні обмеження, пов’язані з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19, змушені відступити від усталеної традиції.

— Василю Михайловичу, відомо, що за період вашого керівництва значно розширено мережу пожежно-рятувальних підрозділів Косівщини. Чи достатньою вона є на сьогодні?

— Почну з того, що в районі функціонує райвідділ УДС НС, два державні пожежно-рятувальні підрозділи, а саме: державна пожежно-рятувальна частина (ДПРЧ) №14 у м. Косові та державний пожежно-рятувальний пост (ДПРП) у с-щі Яблунові. Маємо шість підрозділів місцевої пожежної охорони у таких населених пунктах — с-щі Кутах, селах Кобаки та Рожнів (Рожнівська ОТГ), с.Пістині, с. Яворові, с. Космачі. А також три підрозділи добровільної пожежної охорони: у с-щі Кутах (на утриманні підприємця Володимира Васильовича Палійчука); с. Прокураві (Космацької ОТГ); с. Хімчині (Рожнівської ОТГ).

Усі підрозділи мають спеціальні пожежні автомобілі. За показниками створення та функціонування підрозділів місцевої і добровільної пожежної охорони наш район і справді є в числі найкращих в області. Це не чиясь заслуга, а результат спільної й злагодженої праці райвідділу УДСНО з органами місцевого самоврядування, районної влади, управління державної служби з надзвичайних ситуацій у Івано-Франківській області.

Водночас хочу зазначити, що територіальна віддаленість населених пунктів Косівщини від пожежно-рятувальних підрозділів, гірський рельєф і безводність ділянок (бо не всюди можна наповнити пожежний автомобіль водою) певним чином впливають на оперативність і ефективність гасіння пожеж. Жителі таких населених пунктів стають заручниками часу, який пожежний автомобіль, тобто, команда витрачає на прибуття за викликом.

Кажу про це тому, що є потреба у створенні ще двох підрозділів місцевої пожежної охорони — на берегівському кущі та у віддалених селах: Розтоки, Малий Рожин, Великий Рожин. Для рожинсько-розтоківського напрямку вже отримали пожежний автомобіль і зараз вирішується питання облаштування гаража та створення пожежного депо.

Проте, серед завдань, які вирішують рятувальники, це не лише боротьба з пожежами, але й участь при виникненні надзвичайних ситуацій, зокрема природного характеру, надання допомоги при дорожньо-транспортних пригодах. А Косівське гірське пошукове рятувальне відділення АРЗ СП УДСНС має свою специфіку. Його команда також зіштовхується з небезпекою, коли розшукують заблуканих туристів, особливо в зимовий період, щоб врятувати чужі життя — при цьому пошуковці часто ризикують своїм.

— Василю Михайловичу, давайте обминемо робочі будні та завершимо нашу розмову святковими привітаннями, адже ваша професія дуже потрібна в суспільстві і має величезну цінність, бо ж пов’язана із захистом майна, здоров’я і життя людей.

— Хочу зазначити, що 17 вересня, у День рятувальника, ще й відзначають церковне свято ікони Божої Матері, так званої «Неопалима Купина». І в цей святковий день, дорогі рятувальники, працівники цивільного захисту та пожежної охорони, прийміть найкращі побажання! Зичу вам нових сил і наснаги, міцного здоров’я і щастя, сімейного затишку і благополуччя, злагоди та професійних звершень в ім’я розбудови нашої держави. Нехай на терені мужньої професії вас не полишає лицарський дух людяності та впевненості у своїх силах. А образ Пресвятої Богородиці «Неопалима Купина», яка є покровителем пожежників і рятувальників, завжди оберігає вас і надає допомогу усім, хто потрапив у біду. Бережіть рідних і не будьте байдужими до інших людей.

Інтерв’ю вів Ігор Сусак.
«Гуцульський край», №38, 18.09.2020 року