«Незримий фронт»: Служба безпеки (СБ) ОУН contra НКВД-МҐБ (1945-50 рр.)

16 грудня 2016 р. (п’ятниця), о 12.00 в сесійному залі Косівської районної ради (м.Косів, вул.Незалежності, 11) відбудеться презентація нових публікацій, які щойно побачили світ у видавництві «Літопис УПА»: Календаря на 2017-й рік та 26-го тому «Літопис УПА. Нова серія» − «Коломийська округа ОУН: Документи і матеріали референтури СБ 1945-1950» (Київ-Торонто: 2016.− 568 с.; упорядники: Дмитро Проданик та Василь Гуменюк).

Пропонуємо Вашій увазі коротке ознайомлення з цими виданнями.

Календар видавництва «Літопис УПА» на 2017-й присвячено 75-літтю утворення цієї «армії без держави» та 70-літтю безпрецедентних рейдів ледь не через пів-Європи – із Закерзоння (нині Польща) через Чехословаччину і Австрію (як також іншими маршрутами) до Західної Німеччини в 1947 році, що їх здійснили відділи УПА під командою майора «Байди» (Петра Миколенка; справжнє прізвище − Савченко). Пізніше (в 1948-1950 рр.) переходили й менші за чисельністю групи та навіть поодинокі повстанці. Одні досягли поставленої мети, іншим це не вдалося, тож Календар-2017 хай буде світлою пам’яттю за полеглими на чужині – наші повстанці були змушені діяти таким чином після сумнозвісної операції «Вісла» − тотальної депортації всього українського населення комуністичною владою Польщі з території Лемківщини, Надсяння, Підляшшя і Холмщини у березні-липні 1947-го року за «рекомендацією», ясна річ, з Москви.

Календар оформлено з використанням досі мало-, або й зовсім невідомих повстанських світлин, а на одній зі сторінок вміщене фото меморіалу «Непорадного» (Івана Дебринюка), відкритого й освяченого у с.Пістинь 14.10.2016 р.

Календарні сторінки повідомляють про пам’ятні дати подій, пов’язаних з боротьбою УПА

Календарні сторінки повідомляють про пам’ятні дати подій, пов’язаних з боротьбою УПА, як також тут зазначено Державні та Церковні свята.

Видання може стати окрасою інтер’єру як службового, так і приватного приміщення, адже це потрібний і практичний атрибут і в побуті, і на робочому місці. Якщо додати до цього, що Календар ще й виконує виховно-патріотичну функцію, то саме йому мали би віддавати перевагу українці перед крикливими і модними зразками «Года пєтуха», чи не так?..

Що ж стосується презентації 26-го тому Нової серії, всеціло присвяченої документам референтури СБ Коломийської округи, то тут поговорити є про що, оскільки широкому загалу представляються документи, котрі понад півстоліття зберігалися буквально «за сімома замками»!

Розпочати, мабуть, слід з того, що в радянські часи не було жодного села, в якому б не спорудили обеліска на честь загиблих в роки «великої вітчизняної війни» (зрозуміло тих, хто воював у лавах «червоної армії»!). Поруч були також викарбувані імена загиблих, як сповіщалося, «від рук українських буржуазних націоналістів». Неоднократно підкреслювалося: то були НЕВИННІ громадяни, яких «бандити-людожери» знищили лишень за… любов до радянської влади!

Безперечно, з християнської точки зору будь-яка насильницька смерть є злочином, але на тих обелісках чомусь скромно замовчувався той факт, що у період активної фази збройного спротиву УПА від рук чекістів та їх поплічників загинуло набагато більше таки АБСОЛЮТНО НЕПРИЧЕТНИХ до підпілля мешканців сіл та містечок Гуцульщини (як зазначено в таємних звітах – «по ошібкє»), а переважна більшість ліквідованих повстанцями – це зрадники й сексоти, на совісті яких десятки смертей борців за незалежність і сотні депортованих родин до Сибіру та Казахстану, з яких лише окремі згодом повернулися до рідних домівок! А ще серед списків загиблих від рук «ніби-то повстанців» набереться чимало таких, які стали жертвами провокативних боївок чекістів, котрі, переодягнуті під «хлопців з лісу» ватагами бродили нічними селами, грабуючи і вбиваючи безборонних з метою посіяти ненависть у людських душах до тих, хто за покликом серця пішов до лав повстанців, керуючись гаслом «Здобудеш незалежну Українську державу, або згинеш у боротьбі за неї!»

У презентованому томі зібрано протоколи допитів зрадників та сексотів (скорочено від «сєкретний сотруднік НКВД-МҐБ»), що їх проводила Служба Безпеки ОУН на території Коломийської округи в 1945-50 рр. і чимало персонажів та подій приналежні до Косівського району, який територіально входив до Коломийської округи згідно адміністративного поділу території Проводом підпілля. Ознайомитися є з чим, бо перед Читачем відкривається палітра боротьби не на життя, а на смерть: з метою остаточної ліквідації спротиву, чекісти застосовують такі підлі й нелюдські прийоми та засоби, які й не снилися цивілізованому світу!

Ось витяг з протоколу зізнання (допиту) одного з тих, на кого робила ставку радянська влада, утверджуюсь на теренах Гуцульщини:

«Дня 25.4.48 р. я пішов до Коломиї на МҐБ і зголосив Тараненкові [оперуповноважений МҐБ – В.Г.], що був в с.Раківчик в Загриновської Катерини і мене в підпілля не прийняли. Приймуть хіба пізніше, але мушу виконати атентат. Тараненко сказав мені, щоб я дальше робив старання пройти до організації, а атентат можеш виконати з рядових на кого тобі буде вигідно та рівночасно з міліції. Коли би казали убити когось з начальства, тоді мусиш зголосити про це мені, тоді я тобі дам можливість, що ти вповні зреалізуєш своє завдання та нас не буде дорого коштувати. При цім мені сказав, що він мені визначить, кого можна убити…»

Як бачимо, чекісти були готові принести в жертву когось з тих (очевидно, місцевих), хто їм служив вірою і правдою, лиш би «пропхнути» в підпілля свого аґента, водночас «списавши» загибель чиновника на «українських буржуазних націоналістів!

Підла «праця» щедро оплачувалася. Аґент зізнається: «За цілий час від початку мойого ангажування до арешту українськими повстанцями я одержав від органів МҐБ 2000 крб. За всіма моїми донесеннями большевики переводили облави, засідки і репресували господарів, яких я всипав…» Ось така, як бачимо, «невинна жертва»!

Інший «невинний» аґент зізнається: «Дня 18.11.48 р. я довідався від Данищук Дмитра, що в Макарчук Олени квартерує трьох «бандитів», про що негайно зголосив Терещукови [оперуповноважений МҐБ – В.Г.]. Внаслідок мойого донесення цього самого дня група большевиків в числі 15 чол. обскочили хату згаданої господині та відкрили кулеметний вогонь по хаті. Повстанці в безвихідному положенні пострілялися. Я на другий день за цей донос одержав 1 л. горілки».

Заввага: в цьому заскоченні упав кущ. «Чорнобривий», стр. «Юрчик» і «Богун».

Ось така ціна благородного життя аж трьох борців за волю України – літр горілки!

В протоколах допитів аґентури фіґурують численні випадки відвертого мародерства, причому перевертні дещо забирали собі, а інше передавали «по інстанції» − тобто своїм зверхникам з НКВД-МҐБ: «В четвер поговорив я з /…опущено з етичних міркувань – В.Г./ з кожним з осібна і говорив з ними так, як наказав мені Кокорін [оперуповноважений МҐБ – В.Г.]. Спочатку вони не хотіли погодитись, але я їх переконав, що ніхто не буде знати. Того самого вечора ми зійшлися в /…/, нахарактеризувалися і пішли у формі «бандерівців» до Константинця в с. Товмачик, присілок Йосифівка. До кімнати пустили нас добровільно тому, що ми говорили, що ми є «укр. повстанці». Господарів положили долів і забрали 7 мішків збіжжя, 50 кг муки, 5 кг сала, 8 л горілки, з одягу: я пару білизни і хустку, Міняйлюк Іван пару білизни і хустку, Міняйлюк Михайло юбку і хустку Кулька Михайло юбку і сорочку. Кокорінови я взяв 1 кг сала, 1 л горілки, 6 кг муки білої і з тим пішов до району. Прийшов я до нього о год. 2-ій вночі та про все йому розповів, кого підібрав і в який спосіб підступав, і кого ограбив». Сама, як бачимо, «невинність»!

Нелегко читати подібні документи! Але вони засвідчують, що коли з боку українського підпілля й застосовувалися репресивні заходи, то вони були вимушеними й базувалися на неспростовних фактах не лише служіння ворогу, але й цинічній безпринципності аморальних індивідів, котрим було незрозумілим почуття елементарної людської гідності, не кажучи вже про такі високі моральні якості, як патріотизм і повага до батьківських традицій рідної землі.

Запрошуємо на презентацію видань працівників бібліотек, навчальних закладів, громадських активістів, ветеранів визвольної боротьби, депутатів усіх рівнів і просто зацікавлених у пізнанні правдивої історії рідного краю – будемо раді кожному з Вас!

Косівська районна рада
РО «Просвіта»
Оргкомітет

Текст підготували Дмитро ПРОДАНИК і Василь ГУМЕНЮК