Земельні питання як приклад актуальності застосування окремих норм права

Статтею 14 Конституції України затверджено, що «право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою», а ст. 142 встановлено, що «земля може знаходитися і у власності територіальних громад сіл, селищ, міст і районів у містах». Тобто в державі конституційно встановлено дві форми земельної класності, а саме: публічна власність, яка охоплює державну і комунальну власність, та приватна власність, що охоплює власність фізичних осіб і власність недержавних юридичних осіб. Форма власності на землю в подальшому впливає на весь процес користування тією чи іншою земельною ділянкою.

Особливості встановлення та зміни цільового призначення

Цільове призначення земельної ділянки — це встановлені законодавством та конкретизовані відповідними органами влади допустимі межі використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами.

Встановлення цільового призначення земельних ділянок не є централізованою функцією, яка здійснюється одним органом влади. Згідно зі ст. 20ЗК України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень цілого ряду органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. За загальним правилом встановлення цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, проводять вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об’єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Таким чином, встановлення цільового призначення земельної ділянки відбувається при прийнятті відповідним органом влади рішення про передачу ділянки громадянинові чи юридичній особі у власність, постійне користування чи оренду, а також при викупі ділянки для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності чи вилученні її з постійного користування державної чи комунальної юридичної особи, а також при прийнятті рішення про затвердження проекту землеустрою чи про створення об’єкта природно-заповідного фонду історико-культурного призначення.

Що стосується зміни цільового призначення, то Постановою Кабміну від 11 квітня 2002 р. «Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб» встановлено, що така зміна проводиться на підставі заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або до районної державної адміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту.

До заяви (клопотання) повинні бути додані такі документи:

– копія державного акта на право власності на земельну ділянку;

– для громадянина, що є власником земельної ділянки — копія паспорта, для юридичної особи — копія статуту (положення) та копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи;

– довідка з районного відділу земельних ресурсів та з районного відділу архітектури та будівництва про встановлення обмеження (обтяження) на використання земельної ділянки та земельні сервітути;

– обґрунтування необхідності зміни цільового призначення земельної ділянки.

Розглянувши заяву (клопотання) і додані документи, сільська, селищна, міська ради або районна державна адміністрація приймають рішення про задоволення чи відхилення заяви (клопотання). В разі згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки, відповідний орган дає дозвіл на таку зміну. Обов’язковою умовою зміни цільового призначення земельної ділянки є погодження такої зміни з місцевими органами виконавчої влади (районним (міським) органом земельних ресурсів, природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини).

Слід додати, що якщо змінюється цільове призначення не всієї, а лише частини земельної ділянки, то зміна цільового призначення здійснюватиметься в рамках складання проекту відведення земельної ділянки. Необхідність складання зазначеного проекту обумовлена тим, що при зміні цільового призначення частини земельної ділянки вона поділяється на дві, з яких одна зберігає попереднє цільове призначення, а друга набуває нового цільового призначення.

У тому ж випадку, якщо зміні підлягає цільове призначення всієї ділянки, така зміна проводиться шляхом перепогодження раніше виготовленого проекту відведення земельної ділянки.

Нововиготовлений або раніше виготовлений проект відведення земельної ділянки погоджується або перепогоджується з місцевими органами, а також підлягає державній землевпорядній експертизі, яка здійснюється обласним управлінням земельних ресурсів.

Після отримання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи замовник подає погоджені проектні матеріали до відповідного органу влади для прийняття остаточного рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки.

Приватизація земель

Ще одним «вічним» за своєю суттю та актуальністю питанням земельного права є приватизація земель.

Згідно з чинним законодавством, приватизація земельних ділянок здійснюється за рахунок земель, які перебувають у державній або комунальній власності. Отже, об’єктами приватизації земель виступають земельні ділянки державної та комунальної власності, які надані у користування громадянам та юридичним особам України. Однак не всі земельні ділянки державної та комунальної власності, які надані у користування громадянам та юридичним особам України, підлягають передачі у приватну власність.

Статтею 83 ЗК України встановлено переліки земель, які не підлягають передачі у приватну власність, відтак не є об’єктами приватизації земель. Земельним законодавством України передбачено, що приватизація земель може здійснюватися безоплатно і за плату. Відповідно, розрізняють дві форми приватизації земель: безоплатну і платну. Особливістю безоплатної приватизації земель в Україні є те, що нею можуть скористатися лише громадяни України. Проте право на безоплатну приватизацію земель не є необмеженим.

Громадяни України мають право на приватизацію земельних ділянок лише в певних розмірах. Ці розміри залежать від виду цільового призначення земельних ділянок (детально про розміри виписано в ст. 121 ЗК України). Але варто зазначити, що ст. 116 цього ж Кодексу право на приватизацію земельної ділянки кожного з наведених видів цільового призначення та в зазначених розмірах громадянин України має лише один раз (факт безоплатної приватизації громадянином земельної ділянки повинен фіксуватися шляхом проставлення у його паспорті спеціальної відмітки).

Крім вказаної приватизації земель, проводиться і платна приватизація земель. Однак коло осіб, які мають право на платну приватизацію земель, є значно ширшим. По-перше, право на платну приватизацію землі мають громадяни України, які вже приватизували безоплатно земельну ділянку, але мають у користуванні ще одну земельну ділянку такого ж цільового призначення і хотіли б приватизувати її. Крім цього, якщо громадянин України має у постійному користуванні земельну ділянку більшого розміру, ніж той, у якому законом дозволено приватизувати земельну ділянку безоплатно, такий громадянин має право приватизувати ту частину ділянки, яка є перевищенням розміру її безоплатної приватизації, за плату. А також, якщо громадянин має у власності об’єкт нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці іншого, ніж перераховані у ст.121 ЗК України цільового призначення, то він може приватизувати відповідну ділянку лише за плату.

По-друге, право на приватизацію землі за плату мають юридичні особи, які є власниками будівель, споруд та інших об’єктів нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці. В таких випадках зазначені юридичні особи можуть реалізувати своє право на приватизацію земельної ділянки лише шляхом її викупу. Причому право платної приватизації землі мають як українські, так і іноземні юридичні особи. Проте, якщо земельна ділянка, на якій розташований об’єкт нерухомого майна, є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, то іноземна юридична особа не має права на її приватизацію. Вона зможе використовувати таку земельну ділянку лише на основі договору оренди землі.

Підготував голова постійної земельної комісії
районної ради  Л. Процюк.