«Повстанська розвідка діє точно й відважно…»

Під таким лейтмотивом 16 грудня у сесійній залі Косівської районної ради відбулася презентація нових публікацій видавництва «Літопис УПА» — календаря на 2017-й рік та щойно виданого 26-го тому нової серп «Коломийська округа ОУН: Документи і матеріали референтури СБ 1945–1950 рр».

Акцент був зроблений саме на новій книжці, адже це, по-суті, перший збірник документів Служби Безпеки — тобто розвідки і контррозвідки ОУН і УПА на теренах Коломийщини, куди територіально входив і Косівський надрайон — сучасні Косівський і Верховинський райони.

Як і належить спецслужбі, про СБ ОУН широкому загалу відомо небагато. Радянська пропаганда взагалі-то не дуже диференціювала ОУН і УПА, називаючи їх узагальненим терміном «українські буржуазні націоналісти», але у вужчому колі повстанську Службу Безпеки поливали брудом особливо щедро: «головорізи», «скажені пси», «люті вороги народу» — це були лише «квіточки», якими іменували СБ ОУН! Однак фраза, винесена у заголовок — це не самопохвальний рапорт з якогось циркуляру підпілля, а запис у блокноті капітана НКВД, героя СССР Яна Налєпки («Рєпкіна»), який він зробив навесні 1943-го року на території, де оперувала УПА-Північ. Професійний розвідник знав, що писав!.. Вступним словом зібрання відкрив голова Косівської районної ради П.І.Ванджурак. Наголосивши, що висвітлення правдивих сторінок нашої новітньої історії є дуже важливим елементом патріотичного виховання молоді і старшого покоління, яке в свій час доступу до подібної інформації не мало, Павло Іванович нагадав, що у році, який минає, такий захід вже відбувся навесні.

Він привітав представників видавництва «Літопис УПА» і побажав подальшої творчої праці в справі віднайдення й оприлюднення документів, які ще зовсім недавно були, як то кажуть, «за сімома замками».

Про структуру і зміст презентованої книги детально розповів упорядник — авторитетний документаліст з Буковини Дмитро Проданик. До видання увійшли 45 оригінальних звітів, інформативних записок, специфікацій і протоколів допиту агентури НКВД-МҐБ, й оці останні якраз і представляють найбільший інтерес для читача, поза-як хронологічно точно й без пропаґандивних «прикрас» висвітлюють бридкі, підлі й нелюдські методи, які застосовували спецслужби СССР у боротьбі з українськими повстанцями, і як в умовах глибокого підпілля, без належної матеріально-технічної бази та державної підтримки Служба Безпеки намагалася (й небезуспішно!) протидіяти багатократ (у десятки, якщо не сотні разів!) кількісно переважаючому її противникові.

Присутнім продемонстрували відеоматеріал про основні етапи становлення СБ ОУН, засновником якої був Микола Лебедь, а реальним «будівничим» наш земляк — Микола Арсенич з Нижнього Березова, котрий її очолював з 1941-го по 23 січня 1947 р. — тобто до загибелі в с.Жукові Бережанського р-ну Тернопільської області. М.Арсенич (організаційний псевдонім «Михайло»), до речі, був удостоєний звання генерала і нагороджений Золотим Хрестом заслуги; про нього опубліковано спеціальну монографію, а в рідному селі споруджено памятник Герою. Присутні тепло привітали небожа уславленого розвідника — пана Василя Арсенича, ініціатора спорудження цього пам’ятника, який уважно слухав розповідь про свого видатного родича…

Далі була інформація про тих підпільників, які довший чи коротший час виконували обов’язки і функції СБ на території Косівського надрайону, й фотографії яких чудом збереглися до наших днів. Таких виявилося 19 осіб, з них тільки один — Дмитро Рабинюк-«Веселий» (родом зі Старого Косова) — помер ненасильницькою смертю після відбуття майже 20 років таборів, а всі інші або загинули в боях (16), або були захоплені й розстріляні (Дмитро Балагурак-«Скоба», Дмитро Білінчук-«Хмара» та Юліан Матвіїв-«Недобитий»). Вісім повстанських розвідників стали лицарями Бронзового Хреста бойової заслуги — Дмитро Балагурак-«Скоба», Дмитро Білінчук-«Хмара», Юрій Долішняк-«Білий», Роман Ковальчук-«Тиміш», Юліан Матвіїв-«Недобитий», Василь Небесійчук-«3аведія», Василь Хімчак-«Кучер» і Василь Яремчук-«Мох». Але особливе зацікавлення присутніх викликала недавно віднайдена повстанська світлина, на звороті якої написано рукою Михайла Симчича-«Байди», що це боївка СБ Косівщини (але, на жаль, не вказано дату). На фото (вгорі зліва) — 12 вояків, жодного з яких поки-що не опізнано, тож уважно розгляньте цей сюжет і допоможіть ідентифікувати ваших родичів, сусідів чи просто знайомих…

Представник ТЗоВ «Літопис УПА» у м.Львові Богдан Столяр охарактеризував видання, які вже побачили світ і низка яких була виставлена в фойє залу, принципи діяльності цієї структури, створеної комбатантами УПА на теренах Північної Америки, поділився планами на майбутнє. Підкреслив, зокрема, що дотепер фундаторами виданих досі книг (а це понад 124 назви!) були виключно колишні повстанці в еміграції або члени їхніх родин, а до благочинної діяльності на цьому поприщі жителі України ще не долучались. Пан Богдан детально охарактеризував виданий (традиційний уже) календар «Літопису УПА» на 2017-й рік, в якому буде відзначено два ювілеї: 75-річчя утворення УПА та 70-річчя безпрецедентного Великого Рейду відділів ВО-6 «Сян» УПА-Захід під командою курінного «Байди» до американських окупаційних зон Німеччини і Австрії.

В обговоренні озвучених матеріалів виступив голова Косівського РО «Просвіта» Б.Я.Глібчук. Наголосивши, що книги «Літопису УПА» — це по-суті документи, писані священною кров’ю борців за волю України, пан Богдан закликав усіх присутніх читати й популяризувати ці видання, бо «хто, як не ми, і якщо не тепер — то коли?!», а також фіксувати свідчення про ті буремні роки від старших людей — свідків подій, адже з кожним днем їх стає, на жаль, все менше і менше.

Із заключним словом до учасників зібрання звернувся голова Косівської районної ради Павло Ванджурак. Подякувавши присутнім, зокрема учням і вчителям Косівської ЗОШ №2, представникам видавництва і упорядникам, Павло Іванович зазначив, що на заході могло бути й більше присутніх, адже про нього було оповіщення у газеті «Гуцульський край», на Інтернет-сайті kosivart.if.ua, а РО «Просвіта» розмістило письмові оголошення в основних підприєствах і установах Косова. «Байдужість до власної історії — це по-суті зневага самих себе», — підсумував голова районної ради, і з цим важко не погодитись.

Р.S. Все-таки презентація, на моє глибоке переконання, відбулася на належному рівні, чимало присутніх придбали цікаві їм видання, обмінялися контактами з представниками видавництва і упорядниками, обговорили низку питань і збагатилися інформацією про боротьбу за незалежність України, яка не припиняється ні на мить. Окрім щирої подяки головам Косівської районної ради Павлу Ванджураку і РО «Просвіта» Богдану Глібчуку — основним організаторам дійства, вважаю своїм обов’язком поклонитися у пошані колективам музею Визвольної боротьби (директор Л.Луканюк) і Косівської центральної районної бібліотеки (директор Л.Кабин), а також присутнім відповідальним особам райдержадміністрації — Ярославу Бринському, Оксані Швед і представнику громадської ради Михайлові Гаврилюку, депутатові Косівської районної ради Василеві Табахарнюку і депутатові Косівської міськради Дмитрові Гладуну, помічникові голови районної ради Дмитрові Колотилу, членам правління РО «Просвіта» Аделі Григорук і Романові Кабину, громадським активістам Зеновію Библюку, Богданові Чепизі, Петрові Пліхтяку, Іванові Ключуку, Федорові Тершаку та Василеві Бовичу. Разом з тим було дивно, що захід повністю проігнорували партії КУН і «Свобода» — широко представлені в складі депутатського корпусу районної ради, але хіба нам знати про кон’юнктуру їхніх партійних принципів та уподобань?

Василь Павлів,
член Всеукраїнського Братства ветеранів УПА ім. Р.Шухевича.

«Гуцульський край», №50, 23.12.2016 року