Плаями Великого Каменяра
Відомо, що Іван Франко не раз приїжджав до Косова. Основною метою перебування в гуцульському містечку стали ідейні, ділові і просто дружні взаємовідносини з родиною Павликів — Михайлом Павликом і його сестрами Анною і Параскою. Навіть йшлося про одруження Івана Франка з Анною Павлик, але через ряд обставин (більше суспільних, ніж особистих) цей сімейний союз не був створений і вони обоє до кінця залишилися вірними соратниками і друзями.
Світлої пам’яті Ігор Аполлонович Пелипейко у своїх дослідженнях зазначив, що Іван Франко в Косові, крім зустрічей з Павликами, спілкувався з видатним ученим Володимиром Гнатюком, з робітниками солеварні, де була сильна профспілкова організація, котра у своїй діяльності спиралася на ідеї соціальної рівності.
Перебуваючи у Косові, І.Франко певний час жив у сусідів Михайла Павлика — Печижаків, у 1886 році він проживав у ткача Петра Джуранюка. Як розповідав активний учасник громадського життя, солдат Першої світової війни Дмитро Кременюк (1878–1964), Франко іноді відвідував косів’янина Івана Джуранюка. Свого часу у розмові дід автора, робітник косівської солеварні, який жив у сусідстві, підтверджував факт цих візитів.
Іван Джуранюк (1866–1961) цікавився політичним життям Австро-Угорської імперії, Польської і Радянської держави, брав участь у передвиборчій пропаганді за українських кандидатів у кінці 19-поч. 20 ст. Зафіксовано його особу у складі організаторів народного віча у Косові у лютому 1891 року (Іван Мартинюк, Іван Гавриш, Іван Джуранюк). До останніх днів свого життя, а прожив він 95 років, багато читав. У нього був гарний голос, і він виступав як соліст на українських вечорницях і товариських забавах (про що згадував й Іван Франко). Він був одним із небагатьох передплатників органу радикальної партії журналу «Народ» у Косові, причому був настільки бідним, що редакція, яка сама постійно перебувала у фінансовій скруті, посилала йому журнал безкоштовно.
Як свідчив Дмитро Кременюк, під час агітаційних передвиборних візитів Франка і Павлика до Косова, в хаті Івана Джуранюка вони зустрічалися з активними косівчанамиу а молодого Дмитра — посилали на сторожу від небажаних «гостей», чи поліції. Застережні заходи були необхідними тому, що кожен приїзд у Косів Франка і Павлика, чи просто когось із членів радикальної партії викликав просто істеричну реакцію польської влади. На в’їздах до міста стояли жандармські пости, які суворо перевіряли усіх приїжджих, особливо студентів. Іван Франко у листах радив Михайлові Павлику обмежити відвідування родичів «бо знову посадять у тюрму невинного народу».
Хата Івана Джуранюка збереглася по вулиці Незалежності, але тепер вона радикально перебудована і від її колишнього вигляду нічого не залишилося. Майже втрачено навколишній ландшафт і топографію, але ми зобов’язані зберегти кожен найменший штрих, що доповнює образ нашого світоча Івана Франка та його друзів і однодумців:
За повідомленням музею.
«Гуцульський край», №37, 23.09.2016 року