Ігор Григорович Погребенник
Народився 15 лютого 1994 р. у селі Рожнів, Косівського району, Івано-Франківської області. Єдиний синочок у матусі, яка сама виховувала та оберігала як зіницю ока.
Ще з дитинства Ігорко вирізнявся силою духу, цілеспрямованістю, відвагою й глибоким почуттям справедливості. Він був світлим, відкритим і доброзичливим хлопцем. Який завжди готовий захистити слабшого та виявляв лідерські риси будучи школярем.
Навчався Ігор у Рожнівському ліцеї “Гуцульщина” імені Федора Погребенника. Потім вступив до Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу на фах інженерія.
Однак із початком російської агресії у 2014 році, він не залишився осторонь і вирушив на фронт у складі Національної гвардії України, ставши на захист Батьківщини в зоні проведення артилерійської операції.
У 2014-2015 Ігор був одним із тих хто стояв у перших лавах оборони прифронтового Маріуполя, він брав участь у низці бойових операцій, стримуючи наступ російських гібридних військ і терористичних угрупувань. Завдяки таким героям як наш Ігорко вдалося втримати Маріуполь у ті роки. Його бойових шлях в такі молоді роки став для нього школою мужності, сміливості. Його відвага ще більше загартувала характер і зробила справжнім захисником України.
Не встиг хлопець навіть отямитися і подумати про створення своєї сім’ї, як вніч 24.02.2022 року, росія нападає на всю територію України. І знову Ігор без вагань стає на захисті нашої держави. Він приєднався до територіальної оборони ЗСУ, де очолив взвод безпілотних авіаційних комплексів.
Разом з побратимами Ігор заснував групу “MAHNO GROUP”, яка виконувала бойові завдання з аеророзвідки, ремонту та виготовлення дронів, а також розробки спеціальних систем скидів – ця група стала очима піхоти. Сам Ігор казав: “Ми — очі наземників, а вони наша броня ” і жив з гаслом “Ніколи не здавайся!”.
https://www.youtube.com/watch?v=mxgM1MaWx7Q
З перших днів служби Ігор зарекомендував себе як вмілий воїн, мудрий командир, лідер і надійний побратим. Його поважали, ним захоплювалися, а бойові товариші вважали прикладом справжнього українського воїна.
За особисту відвагу, професіоналізм та самовідданість Ігор був нагороджений:
- Орденом «За вірність присязі»
- Медаллю «За оборону Гуляйполя» (2024 р.)
- Медаллю «За оборону Гуляйполя» (посмертно)
- Медаллю «За відвагу»
- Медаллю «За хоробрість у бою»
- Медаллю «За мужність і відвагу»
- Медаллю «Незламним героям Російсько-української війни»
- Почесним нагрудним знаком «Розвідник»
- Почесним нагрудним знаком командира 102-ї окремої бригади ТрО
26 лютого 2025 року, внаслідок авіаційного удару російським керованим авіабомбовим боєприпасом (КАБ) по населеному пункту Гуляйполе Пологівського району Запорізької області, Ігор загинув смертю Героя. Отримані поранення були несумісні з життям.
Петиція про Присвоєння Ігорю Погребеннику звання Героя України (посмертно).
Його загибель — величезна трагедія для його мамочки, яка покладала всі свої надії на нього, яка не дочекалася щоб благословити, яка ніколи не буде мати онуків, яка залишилася сама. Ця трагедія не лише удар для родини, а й для побратимів, друзів та усіх, хто мав честь знати Ігоря. Він був гідним продовжувачем справи великих синів українського народу.
… 11 років із 31 прожитого Ігор віддав Україні і її народу, віддав нам з вами у жорстокій боротьбі з ворогом. Життя воїна було присвячене боротьбі за вільну, сильну і незалежну Україну. Його відвага, самопожертва, високий рівень військової підготовки й незламне прагнення до Перемоги гідні найвищого державного визнання.
Вічна пам’ять та Шана Герою України навіки віків!
