Пастирі
Усі три дні Різдва в нас ходять пастирі. Учасники – тільки діти. Персонажі такі: Три царі, Ангел, Ірод, Козак, Циган, Жид, Чорт і два Пастушки. Завчасу збиралася компанія і розподілялися ролі. Тоді кожен готував собі реквізит.
Починали це робити за місяців два-три, бо матеріалів не було і треба було мати час їх знайти і щось зробити. Корони царям робили з картону, з дугоподібними, навхрест зробленими перемичками, з хрестиком на верху. Обклеювали їх кольоровою «позліткою» – тонкою кольоровою алюмінієвою фольгою або від безвиході – кольоровим папером. Бороду, вуса і довге волосся робили з лляного повісма (довге, вичесане прядиво).
На плечі одягали старі, але ще гарні фелони священика, про позичення яких з дяком домовлялися завчасу, бо на всі групи не вистачало. Посох робили з рівної струганої палиці з кулькою і хрестиком на верху, що також обгорталося позліткою.
Корону для Ангела робили відкриту зверху і з більшим, ніж у царів, хрестом спереду корони. Корону обклеювали тільки білою позліткою. Крила Ангелові робили з картону і обклеювали їх різаними смужками тонкого цигаркового паперу (імітація пір’я). Крила з’єднувалися між собою і закріплювалися на плечах за допомогою окривки, пов’язаної навхрест і на місці пояса.
В руках ангел мав меч, обклеєний теж білою позліткою. Ірод мав шолом, подібний до шолома римського легіонера, темний довгий плащ, пояс з великою пряжкою і меч. Циган був одягнутий, як циган. Жид обов’язково мав маску, часто зі шкіри старого стриженого кожуха, капелюх з великими крисами, чорний лахман, горб на спині і торбу чи якийсь ящик з крамом, яким він буде торгувати. Чорт мав бути похожим на чорта – чорний, з рогами, з довгим хвостом.
Пастушки одягалися у білі сорочки на випуск, сірі смушеві шапки, мали дзвіночки і шопку, в якій розміщувались персонажі Різдвяного дійства. Таким чином, в залежності від сценарію, пастирі складалися з п’яти – десяти персонажів. Усі мали свої ролі й ретельно їх виконували. (р. 83)
Перші в хату заходили Пастушки, дзвонили в дзвіночки й питали господарів, чи пускають пастирів до хати. Коли господарі погоджувалися, входили по черзі інші персонажі та розігрувалася певна різдв’яна інтермедія (їх декілька). Під кінець заходив Циган, потім Жид, і у самому кінці – Чорт. Кожен мав свою гумористичну роль.
Строгих текстів для них не писалося. Ці персонажі імпровізували, а тому успіх залежав від того, з яким хистом вони їх виконували, наскільки вдало могли показати суть і характер тих персонажів, яких вони грали: Циган старався щось вициганити; Жид – щось непотрібне продати; Чорт – натворити якихось пакостей, зробити якусь шкоду. За цією компанією господарям треба було дуже пильно стежити.
Приведемо один із сценаріїв рожнівських пастирів:
1 Пастушок: Була ніч, ми твердо спали,
Як ягнята спочивали,
А як північ надходила,
Дивна пісня нас збудила.2 Пастушок: Ми збудились опівночі –
Чудо вздріли наші очі:
Ясна зірка в небі сяла,
Ген – на Схід дорогу слала.1 Пастушок: А до нас, до пастушків,
Божий ангел так повів:
«Йдіть на Схід до Вифлеєму,
В ту місцину незнаєму,
Там Син Божий народився –
Із Марії воплотився.
Входить Цар: Ми всі разом поспішили
Бігли всі, що мали сили,
І даруночки узяли,
Все, що із собою мали.1 Пастушок: Я взяв дві ягнички
І дві палянички.2 Пастушок: А я нічого не мав –
Тож пісеньку заспівав.Всі колядують колядку «Ой у полі, в полі»:
Ой у полі, в полі маленька хатинка,
Там Ісусик народився – маленька дитинка.
Пастушки у полі овечки стерегли,
Як почули про Ісуса – скоренько прибігли.
Прибігли, прибігли, стали ся питати,
Чи позволить Божа Мати з Ісусиком грати.
Ісусик маленький межи пастушками,
Даруй волю, щастя й долю цьому господарю.
Цьому господарю і цій господині,
Щоби вони дочекали за рік цеї днини.Входить Ангел: Мир і щастя, українські діти!
Ви справді гожі, як ті квіти.
Новину добру вам хочу сказати:
Ісус вас любить і любить вас Мати.
Милі їм і діти, і князі Восточні,
А ще їм миліші діти непорочні.
Тішить Ісуса ваше серце вбоге,
Тіштеся діти, майте віру в Бога –
Мине вас лихо, мине вас тривога,
І піде слава по цілому світі,
Що Бог підносить українські діти.Входить Козак: Я козак є запорізький великого роду –
Щастя й радості бажаю усьому народу.Входить Жид: Ой рокі, рокі! Які у Вас, газдине,
Пороги високі.
А я йшов і впав, дивіться,
Якого горба дістав.
Гимбель, гимбель, чуєш, чуєш,
Хто що має продавати,
Хто що має поміняти
За старі пряжки, онучі,
Дам коралики блискучі,
Штрукси, чоботи хороші,
Мешти, блузки і холоші, –
Лиш би гроші, лиш би гроші.Вкінці всі персонажі колядували «Возвеселімся всі разом нині» і віншували господарів:
Ісусик маленький не спить , не дрімає,
Своїми руками ввесь світ обійймає
І Вашу хатину, і вашу родину –
Христос ся Рождає!
Господарі дякували й давали Пастушкам коляду. Коляду виносили більшу, якщо гарно колядували, гарно грали ролі, були гарні костюми (реквізити). Було певне змагання між Пастирями, а оцінку давали люди. Вони ще довго говорили про те, хто був кращим, смішнішим і хто краще колядував.
Уривок із книги М. Ґушула «Рожнів і Покуття».