Юрій Додяк: вже в небесному легіоні, але навіки — в наших серцях

Невимовно важко говорити про Героїв-захисників у минулому часі. Як нам хочеться, щоб вони всі живі повернулися до рідних домівок. Але, на жаль, чорними літерами печалі знову і знову поповнюється їхній небесний легіон.

Минулого тижня страшна звістка вкотре сколихнула наш район. Не пройшло багато часу, як у Кутській громаді проводжали в останню путь захисника Михайла Грудея з с.Розтоків, а 9 червня загинув Юрій Додяк з с.Малого Рожина.

Зустрічали полеглого Юрія 12 червня на майдані Незалежності в м. Косові. Відспівували Героя у храмах Малого Рожина і Тюдова, а місце вічного спочинку він знайшов у рідному “Подові, де народився і виріс.

14 червня, у день його поховання, на знак пам’яті і поваги у Кутській територіальній громаді оголосили День жалоби.

Юрій Михайлович ДОДЯК народився 6 червня 1976 року у с.Тюдові. Навчався у Тюдівській середній школі. Служив в армії у м.Дніпрі.

Працював у Тюдівській загальноосвітній школі кочегаром. За багаторічний період роботи зарекомендував себе відповідальним, доброзичливим і добросовісним працівником.

У 1997 році одружився із Тетяною з Малого Рожина. Разом народили і виховали сина Ростислава і донечку Іринку.

4 березня 2022 року Юрій став на захист України. Був старшим солдатом, стрільцем — помічником гранатометника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти. Загинув 9 червня 2024 року під час мінометного обстрілу, виконуючи бойове завдання поблизу села Новоєгорівки Луганської області.

На жаль, дружина і діти Юрія Додяка вже ніколи не почують найріднішого голосу, не відчують підтримки і тепла… Але, впевнена, вони зможуть побачити таку омріяну перемогу, яку він виборював для них і для кожного з нас.

Юрій Додяк був не тільки люблячим чоловіком і батьком, але й чудовим братом, хрещеним татом, сватом, другом, сусідом, побратимом…

Ось як про нього каже племінниця Вікторія Прокоп’юк: «Мене з братом Родіоном виховувала мама. Батько помер, коли ми були ще зовсім малими. Жилося нелегко, але наш дядько Юрій замінив нам тата. Він був для нас опорою і підтримкою, вірним другом упродовж усього свого життя. Ми завжди відчували його піклування і переживання за нас. Навіть, коли створили вже свої сім’ї, все одно отримували від нього любов і ласку. Він був дуже терплячим, умів сам і нас вчив цінувати кожен день життя. Дядько Юрій був людиною з великої літери, прикладом для мене з братом і для наших сімей», — не стримуючи емоцій, каже Вікторія.

Недаремно кажуть, що Господь забирає найкращих. Хоча мужній і до останнього подиху вірний Батьківщині Герой-захис-ник Юрій Додяк зараз у небесному легіоні, але він — навіки у наших серцях.

Лілія Заячук.
«Гуцульський край», №25, 21.06.2026 р.

Share