Наш сьогоднішній Герой — молодший сержант Назарій Луканюк
Позивний „Філософ“, який йому дали побратими під час навчань.
Назарію — 22 роки. Він народився у селі Малий Рожин, що на Косівщині. Це невеличке село, з населенням близько 1000 осіб, із неймовірною природою і краєвидами, в якому досі панують справжні українські традиції.
«Для мене це те місце котре хочеться захищати. І на початку війни я зрозумів, що я не переживу, якщо воно буде російським», — каже Назар, розповідаючи про свою малу Батьківщину.
Чим займались до війни?
До війни жив і працював в Польщі – у ресторані, на посаді офіціант-менеджера. Намагався відкрити власну справу, але війна вплинула на плани.
Як потрапили до армії?
«В кінці лютого 2022 року, разом з батьком, ми повернулися в Україну, пішли у військомат і таким чином потрапили до Держспецтрансслужби», — розповідає Назар Луканюк.
Чим займаєтеся в частині?
З березня 2022 року проходив службу в батальйоні охорони, а в грудні 2022 долучився до лав бойового підрозділу 710 бригади охорони Держспецтрансслужби, який виконує задачі в зоні бойових дій. Був командиром відділення вогневого ураження.
Брав участь у виконані завдань по обороні та в наступальних діях бойового підрозділу. Отримав контузію, згодом — лікувався, зараз проходжу реабілітацію.
Життєве кредо…
Про життєве кредо говорить по-філософськи: «Єдині плечі, на які ти можеш покластися в житті — це твої власні!»
Хто чекає вдома?
Вдома на Героя чекають дві бабусі, мама та дві сестри.
Про що мріє зараз найбільше?
Мрій немає, є тільки цілі. Хоча, найбільше я б хотів — не втрачати близьких мені людей на війні!
Що зробите спершу після війни?
Відвідаю могили своїх загиблих товаришів. Тих хто віддав найбільшу ціну на цій війні. Після війни буде найкращий час, щоб поскорбити за ними. А зараз найкращий час, щоб мститися за них!
