Віддали життя за Україну
Володимир Іванович Матійчук
Народився 27 липня 1981 року в багатодітній сім’ї у селі Хімчині.
Закінчив 9 класів Хімчинської ЗОШ. Служив у Збройних силах України, в Криму.
Після армії зустрів свою другу половинку — Надію. 15 липня 2006 року одружилися. 14 серпня 2018 року у них народився синочок, якому зараз 5 рочків.
Володимира мобілізували на другий день після початку повномасштабної війни — 25 лютого 2022 року. Служив у складі Національної гвардії України. Був стрільцем-радіотелефоністом стрілецького батальйону.
Загинув 18 серпня 2023 року під час мінометного обстрілу противника на території Серебрянського лісництва, неподалік населеного пункту Шипилівка Луганської області.
Згадуймо його в молитві щодня і ніколи не забуваймо, якою великою ціною здобуває Україна свою незалежність.
Схиляємо голови у скорботі за Володимиром, співчуваємо його рідним і близьким.
Вічна пам’ять і царство небесне тобі, Герою!
Хімчинська громада.
Андрій Петрович Козарук
Народився 21 серпня 1995 року в селі Чехова Коломийського району. Навчався у Гвіздецькій загальноосвітній школі. Закінчив Коломийський економіко-правовий коледж. Працював експедитором у ТОВ «Прикарпатський торговий дім».
Служив у Збройних силах України, у прикордонних військах. Після служби в армії продовжив роботу в Прикарпатському торговому домі.
Одружився у Старих Кутах, де й проживав з сім’єю.
5 травня 2023 року Андрій став на захист Батьківщини. Був солдатом, стрільцем-снайпером 3-го аеромобільного батальйону.
21 серпня Воїнові виповнилося 28 років, а 31 серпня, під час артилерійського обстрілу, боронячи українські кордони від російського агресора, Андрій загинув поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області.
Він мужньо захищав незалежність, свободу й територіальну цілісність нашої держави і понад усе бажав миру в Україні та найшвидшого повернення додому, до своїх рідних.
Не судилося… Герой віддав життя за нас з вами, за наш спокій і незалежність. Пам’ятаймо про це завжди!
Андрій був прикладом мужності, патріотизму, відданості, героїзму для всіх поколінь.
Кутська селищна рада та усі земляки висловлюють щирі співчуття синочкові Артемчикові, якому ще навіть не виповнилося одного рочку, дружині Мар’яні, сестричці Іванці, матері Марії та батькові Петру, усій родині, друзям і побратимам Героя.
Сумуємо разом з вами. Схиляємо голови перед пам’яттю Захисника, який віддав життя в ім’я України!
Вічна і світла пам’ять Герою!
Кутська селищна рада.
Олександр Федорович Максим’юк
Народився 1 січня 1995 року. Навчався у Кобаківській загальноосвітній школі. Закінчив Чернівецьке ПТУ-8 за спеціальністю «ресторанно-готельний бізнес».
Працював за фахом до 2016 року. Добровільно вступив до лав Збройних сил України, служив у 2016–2019 роках. Брав участь у бойових діях, нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».
Військова спеціальність — навідник зенітно-гранатометної установки. Після закінчення служби продовжив мирну працю.
У червні 2023 року добровільно мобілізувався до лав ЗСУ. Служив у стрілецькій роті старшим стрільцем. Загинув 18 серпня у боях поблизу міста Куп’янська Харківської області.
Олександр — єдиний син у матері. Він так і не встиг створити власної сім’ї, тож його названими дітьми будуть всі українські діточки, заради яких він пожертвував своїм життям.
Громада села Кобаків висловлює глибокі співчуття мамі захисника, всій родині загиблого. Дякуємо за виховання сина-Героя.
Нехай добрий, світлий спомин про мужнього Воїна назавжди залишиться у пам’яті рідних, близьких, усіх, хто знав і шанував його.
Низький уклін Захисникові, перед яким усі ми в неоплатному боргу.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Кобаківська громада.
