Майстер по дереву з Косова
Це Іван. Майстер по дереву з Косова. Різьбив шкатулки і справжні гуцульські скрині.
Але 24 лютого пішов в військомат. Потрапив в легендарну 10 окрема гірсько-штурмова бригада «Едельвейс». Став артилеристом. Після злагодження пів року на Бахмуті пачками клав пацаків. Робив свою роботу старанно. Носив снаряди, заряджав і вони летіли куди треба. Летіло і по них.
Івана забрала евакуаційна машина просто з поля бою. Защемлений нерв, грижа. Але Іван залишився в розрахунку. Нашпигований уколами далі робив свою роботу. Тільки вже підперезаний широким гуцульським поясом — чересом, як колись опришки Олекси Довбуша.
І знову горіли окупанти. І вдень і вночі. Іван витримав, не витримали опори гармати. Від перевантаження заклинило ствол, Івана добряче відкинуло. Цього разу контузія. В голові свист і шум.
І грижа вилізла між хребцями так, що вже змушений впертий Іван їхати в госпіталь. І там сказав – ріжте! Івана професійно прооперували київські хірурги. Він недавно відійшов від наркозу і з задоволенням вм’яв бургер з картоплею фрі. Не засуджуйте Івана. Всі, хто з фронту, мріють про таку шкідливу, але в біса смачну їжу.
В Івана недавно народився син Святославчик. Підростає ще один козак Остап. Дружина Оксана опікується ними двома, відколи Іван закрив свою творчу майстерню і пішов на фронт.
Для чого я це пишу?
Просто щоб ви знали ще одну історію світлої щирої людини , яка колись жила своїм мирним життям, але зараз стала воїном. Впертим, досвідченим і мовчазним.
Тисну руку, брате, Іван Гіндей. Хочу, щоб ти одужав швидко і повноцінно. На нас чекають великі справи. Від завтра на дієту 🙂
Честь!
