Кошак Олександр Мирославович

Нестерпний біль і гіркий смуток у ці Різдвяні дні огорнув місто Косів.

Дев’ятого січня на майдані Незалежності громада у глибокій скорботі зустрічала Героя, загиблого за свободу і незалежність нашої держави в бою з російським агресором. Косів’янину Олександрові Кошаку виповнилося лише 39 років.

Олександр Кошак народився 25 листопада 1983 року в м. Львові. Дитинство та шкільні роки пройшли в м. Косові. Вчителі Косівської ЗОШ №1 пам’ятають його як надзвичайно талановитого учня. Сашко займався настільним тенісом, спускався на гірських лижах. У 13-річному віці хлопця запросили й зарахували на навчання у школу Олімпійського резерву з настільного тенісу, що в м. Києві. Згодом навчався в Івано-Франківському спортивному коледжі.

Олександр Кошак був людиною комунікабельною. Працював у магазинах «Світ техніки», «Техноцентр», а також — інструктором на гірськолижних курортах «Буковель» і «Драгобрат». Спробував і закордонних заробітків. Останні півтора року жив і працював у Португалії.

Після повномасштабного збройного вторгнення російських військ в Україну Олександр Кошак, не роздумуючи, повертається додому і йде добровольцем захищати рідну землю. За 10 місяців кривавої війни пройшов важкий шлях у найбільш гарячих точках фронту: Попасній, Золотому, Гірському, Лисичанську, на півдні України — звільняв Херсон.

Олександр служив у зенітно-ракетному взводі механізованого батальйону ЗСУ. На Бахмутському напрямку, поблизу населеного пункту Опитне Донецької області, четвертого січня 2023 року мужній косів’янин загинув — віддав своє життя за нашу Україну, за нас з вами, за наш спокійний мирний день.

Олександр Кошак був добрий, безмежно любив життя. Завжди вмів підтримати і словом і ділом, діяв по совісті. Він мріяв, будував плани на майбутнє. На жаль, не судилося. У пам’яті всіх, хто його знав, він залишиться щирим, усміхненим і життєрадісним.

Чин похорону Героя відбувся у вівторок, 10 січня. Олександра Мирославовича Кошака провели в останню дорогу сотні земляків. Його поховали на Алеї слави кладовища, що на вулиці Павлика у місті Косові.

Ігор Сусак
«Гуцульський край», №2, 13.01.2023 року

Хай тобою гордиться Небесний легіон

Більш талановитого учня, як Олександр Кошак, не пам’ятаю ні до, ні після. Настільний теніс, всі ігрові види спорту, а особливо: баскетбол, гірські лижі, бокс, акробатика — все освоював неймовірно легко і швидко. Завжди при цьому мав свій стиль і неймовірно загострене почуття справедливості. Без нього Косів — не Косів. Вічна пам’ять!

Хай тобою, Олександре, гордиться Небесний легіон.

Ростислав Мартинюк,
колишній директор Косівської СШ №1.

Бережіть себе!

Я знав Олександра Кошака дуже мало, але один факт показав, що він — велика ЛЮДИНА. Він був і буде нашим братом!

Ми везли Сашкові передачу з Косова. Він був у Бахмуті, і я сказав, що ми з Віталієм Мамчуком їдемо до нього. Він навідріз відмовився. Я кажу, що ми сотні раз там були, і ще будемо. Але цього разу я оторопів від відповіді, поваги і його ставлення до чужої безпеки. Саша сказав, що це неправильно, щоб ми там зустрічались! Він сказав, шо не хоче нікого наражати на небезпеку через якусь передачу: «Ви можете бути в Бахмуті цілий день, можете їхати відразу після мене, але НЕ ДО МЕНЕ, бо я не переживу і каратиму себе, якщо з вами щось станеться через мою передачу…».

Він щиро цінував чуже життя. Знаючи, що ми все одно будемо у Бахмуті того дня, вирішив не ризикувати. Це був справжній воїн, він хотів жити… І він жив до останньої секунди, захищаючи свої принципи!

Повага рідним — за виховання!

Він завжди писав, щоб ми берегли себе… Ще одна близька людина, за яку нам всім, як і за кожного воїна, треба помститись. І треба обов’язково перемогти!

Назар Александрук.