Війна забирає найкращих…
Російсько-українська війна забирає найкращих — патріотів, сміливців, цвіт нашого народу. Після 24 лютого земля Косівщини навічно прийняла у своє лоно вже п’ятьох синів-героїв.
Вночі 7 травня жалобний кортеж привіз Романа Рубаняка — жителя Слобідки. Того дня у селах, якими рухалася траурна процесія, змінили комендантську годину, щоб дати можливість жителям району, передовсім землякам Героя, гідно його зустріти. Під холодним дощем, обабіч шляху на колінах стояли люди із засвіченими лампадками.
Сотні косів’ян чекали небесного воїна на майдані Незалежності. За сумною традицією, тут символічно віддають шану загиблим Героям від жителів усієї Косівщини. І знову пролунав Державний Гімн. І знову отці-декани Іван Близнюк і Роман Іванюлик провели поминальний молебень, знайшли такі потрібні зараз слова підтримки для заплаканих рідних, які стояли на майдані біля домовини Романа.
Поховали Героя у вівторок. Кутська селищна рада оголосила 10 травня Днем жалоби для всіх населених пунктів громади.
Роман Васильович Рубаняк народився 26 грудня 1985 року в селі Пробійнівка Верховинського району, в родині Василя Олексійовича та Олени Василівни Рубаняків. На Верховинщині промайнули його дитячі роки.
У 2000 році, за сімейними обставинами, разом з батьком переїхав у село Слобідку на Косівщині. 2003 року закінчив Кутську середню школу. Служив у Збройних силах України. Після демобілізації працював у рідній Пробійнівці, де зустрів свою долю — красуню Лілію. Молода сім’я почала вити родинне гніздечко у Слобідці.
У щасливої пари народилися синочки Олексійко та Дмитрик. Жили дружно, в любові, мирі та злагоді.
Роман поїхав у Німеччину на заробітки — мріяв побудувати будинок, хотів забезпечити своїм найдорожчим — дружині та дітям — життя у достатку. Війна застала нашого земляка у Німеччині. Міг там залишатися й надалі. Міг, але не захотів. Повернувся, щоб захистити свою сім’ю, нашу Україну. Відразу ж після приїзду пішов у військкомат. Два місяці відважно воював. Четвертого травня рідним повідомили про його загибель.
Жорстока війна, яку розпочала проти нашого волелюбного народу росія, одягнула у чорну вдовину хустку молоду жінку — Лілію Рубаняк, відібрала батька у двох малих синочків.
Найважчу людську втрату — смерть рідної дитини — пережили батьки Романа — Василь Олексійович та Олена Василівна. Безмежно горюють його брати і сестри, вся родина.
Роман Рубаняк приєднався до армії великого небесного українського воїнства, і тепер — захищатиме своїх рідних і нашу багатостраждальну Україну разом зі Всевишнім.
Аліса Мудрицька.
«Гуцульський край», №19-20, 13-20.05.2022 року
[…] та освятили меморіальний знак на честь воїна-героя Романа Васильовича РУБАНЯКА. Того дня також урочисто відкрили спортивний […]
[…] Черемош в с. Слобідка відбувся турнір памʼяті Героя Романа Рубаняка під патронатом дружини Лiлiї […]