Герой України
Дядя Вася. Василь Андріюк. “Німець”. Герой України. Айдарівець. Майданівець. Мій близький друг та майданівський батько.
Ще й досі не вірю, що він загинув. Так і буду чекати його повернення зі Сходу, яке він мені так обіцяв. Ми ще мали з ним танцювати, святкуючи перемогу.
Дядя Вася — видатна людина. Йому назавжди 18 років, і він високий, блакитноокий, справжній гуцул. Нас він завжди називав “молодежь” (саме так, а не “молодь”) і завжди мав щось, аби нас пригостити….
До людей, особливо до молоді, ставився з неймовірною любов’ю. Називав мене “донею”. Завжди заспокоїть, вислухає, підтримає. Хоча я йому була не рідна, і навіть не землячка. Просто є такі люди — з великим серцем, і їх любові вистачає на всіх, кому щастить бути з ними знайомими.
Пам’ятаю на Майдані грав гурт “Лимончики”. Ми ходили їх слухати, і дядя Вася танцював так, що молодь не годна була з ним зрівнятися. Я завжди буду пам’ятати його саме таким — веселим, жартівливим, світлим.
Дядя Вася — справжній оптиміст. Оптиміст не через якісь набридлі слогани, а оптиміст через те, що він завжди вірив в силу добра, так як вірив в Україну, в Майдан, в краще в людях.
Він не сумнівався, що ми всі скоро зустрінемося гуляти і святкувати перемогу. Ще до останнього просив мене купити йому квитки-лото, які я передавала на полігон.
В дяді Васі залишилися дружина, доросла донька та 4-х річний син Андрійко, яких він обожнював і багато про них розповідав.
Не знаю що ще сказати, лишилося багато спогадів, але все це зараз сплуталося і не хочеться вірити, що це — минуле. Але коли думаю про дядю Васю, бачу і відчуваю велике і тепле світло.
Дуже важко зібрати думки докупи, і ще важче повірити.
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
Дар’я Цимбалюк
