Іван Андрусяк
Ка́жут, шо у Си́готї йи, ци де там, шьо продают анти́пки у фльишка́х; а́ли то ніхто́ ни мо́же си зва́жити купова́ті, бо то тра́ба зріка́ти си Су́са Христа́ і Ма́тери Бо́жої.
Із леґенди, яку В. Гнатюк записав 1912 року в Розтоках.
оце базар – ні совість, ані страх,
а тільки торг, що не докаже й спорту.
чудний товар – антипки у пляшках…
купуйте чорта! ну ж, купуйте чорта!
домашнього – на будь-яку журу,
на всі потреби помічний і падкий.
кому який, звиняйте, по нутру –
того й беріть всього лиш за десятку.
купуйте, ґаздо – він зовсім ручний,
він вам забавить діти і худобу,
ще й дуже склідний – тільки помани,
і вже він ваш зостанеться до гробу.
нікого нині й так не перейма
ніяка віра ані осторога!
ви не кремпуйтесь – совісті нема,
купуйте чорта – як же вам без нього?
беріть плящину або, може, й дві –
в сім’ї буває, знаєте, усяко…
як є яка жура на голові,
купуйте чорта – вам уже однако.
відкрийте пляшку – ось він, тільки ваш!
ви й так із ним днюєте і ночуєте!
ви й так усі забули «Отче наш»! –
купуйте чорта! чом ви не купуєте?
ви теж у пляшці – на саміськім дні!
у вас ще більші роги є і ратиці!
чи то ви, люди, чесні – чи дурні,
що боїтесь до себе признаватися?
та це ж базар – ні совість, ані страх.
та ж тут ніхто не згадує про душу!
чудний товар – антипки у пляшках…
не ходовий – але продати мушу…
09.07.2008, Вербовець