Жінки у визвольній боротьбі на Гуцульщині

За дослідженням світлої пам’яті краєзнавця Ігоря Аполлоновича Пелипейка у боротьбі за незалежність України у 1940 — 1950 рр. на Косівщині були репресовані комуністичним режимом 478 жінок.

У книзі «Містечко над Рибницею» автор згадує всіх дівчат, жінок, яких знав, які були йому рідні, які постраждали за рідну землю, за її незалежність. «Членом ОУН і розвідницею УПА з псевдо «Скала» була моя старша сестра Ольга (Люся). Закінчила Коломийську гімназію, працювала в косівській аптеці Мазуркевича. Багато читала, гарно співала (була учасницею хору А.Когут), малювала. Незалежність України — це була її мрія. Пам’ятаю як вона навіть мадярських офіцерів (вона вільно розмовляла німецькою) намагалася переконати, що тут — українська земля і українці мають право боротися проти будь-якого загарбника. «Відсиділа» на Півночі в Унті 12 років. Здійснення своєї мрії — нехай і спотвореної — не дочекалась…

Або її шкільні подруги Ірина Лепкалюк, Марія Яремин. Милі, красиві дівчата, чудово виховані, начитані. Коли зустрічалися, ніколи від них не можна було почути якихось легковажних розмов, говорили про книжки, обговорювали політичні проблеми, співали пісень. Але були веселими, життєрадісними, жартівливими.

Ірину «Лесю» вбили енкаведисти 3 серпня 1947 р. біля с. Нижнього Вербіжа. Марію Яремин, учительку арештували через провокацію вчинену енкаведистами. Її, інваліда дитинства, як «бандита» засудили на 15 років каторжних робіт. Чудовим пам’ятником цій шляхетній дівчині є збірочка віршів: «З днів неволі та журби», яка вийшла у видавництві «Писаний Камінь» у 2002 році.

Ольга Киселюк… Ми сиділи колись у четвертому чи п’ятому класі в одній лавці, тоді вона звалася Оля Юсипчук, була веселим білявим дівчам з кісками. У 1946 році її засудили на 5 років, а повернулася аж через десять…

І це були бандити? Були вони й десятки, сотні їм подібних косів’ян справжніми мучениками за Україну. І поки дихають — живуть Україною…».

За матеріалами Косівського філіалу обласного музею визвольної боротьби ім. С.Бандери надала Людмила Луканюк.
«Гуцульський край», №32, 9.08.2019 року

 

Share