Народні депутати виділили на своє утримання МАЙЖЕ МІЛЬЯРД гривень

17 березня Верховна Рада України ухвалила власний кошторис на 2011 рік у розмірі 980 мільйонів гривень. За відповідне рішення проголосувало 249 депутатів (177 з 189 депутатів Партії регіонів,  24 з 25 депутатів Комуністичної партії України, 20 з 20 депутатів Народної партії, 5 депутатів з НУНС, 4 позафракційні, 1 з БЮТ-Батьківщина, 18 «тушок» з групи «Реформи заради майбутнього»).

700 тисяч гривень — таку суму грошей українські платники податків щороку виділяють на кожного з 450 депутатів на кожного, незалежно від того, кнопкодав це, олігарх чи добропорядний законодавець.

За словами голови регламентного комітету Володимира Макеєнка: «Там є невеличке збільшення у порівнянні з минулим роком – приблизно на 70 мільйонів – але це відповідно до індексу інфляції». Виникає питання: чому нардепи враховують індекс інфляції для себе, а для простих людей в державному бюджеті забули передбачити кошти на індексацію в повному обсязі?

Кошторис парламенту з докладним розподілом того, куди ідуть кошти бюджету, є ледь не секретним документом. Минулого року, коли ухвалювали цей фінансовий розпис, його навіть не роздавали на руки народним депутатам. Так само таємничо планували ухвалити і кошторис Верховної Ради на 2011 рік. Але не вийшло.

Зокрема, на здійснення законотворчої діяльності передбачено 504 мільйони 170 тисяч гривень, на обслуговування діяльності Верховної Ради – 125 мільйонів 973 тисячі, на візити депутатів за кордон – 9 мільйонів 524 тисячі (в минулому році було 7 млн., що на 2,5 млн.грн. менше, а в позаминулому – 5 млн.).

Автобаза Верховної Ради в 2011 році з’їсть з бюджету 34,9 мільйонів, що на 1,5 мільйона більше, ніж минулого року, і на 11 мільйонів більше, ніж позаминулого.

Ще одна сумнівна стаття — Інститут законодавства, який діє при Верховній Раді з 1994 року та займається «фундаментальними дослідженнями розвитку правової системи України». Цього року на такі абстрактні цілі виділили 8,3 мільйона.

Незмінними залишилися видатки на їдальню Верховної Ради — 1 мільйон 600 тисяч гривень. На управління адмінбудинками Верховної Ради передбачили75 мільйонів 235 тисяч, фінансування санаторіїв парламенту — 7 мільйонів 216 тисяч.

На рівні 2010 року залишилася стаття витрат на висвітлення діяльності депутатів через засоби телебачення і радіо — 11,8 мільйона гривень. Тоді як у 2009 році на це передбачалося трохи більше 6 мільйонів.

Окрім того, парламент продовжує видавати свої офіційні друковані органи. Газета “Голос України” отримає з бюджету 10 мільйонів 32 тисячі гривень, а журналу “Віче” (є і такий!) відпишуть 3 мільйони 16 тисяч гривень. Загалом – 13 мільйонів на газету і журнал. Потреба в двох парламентських виданнях, які паралельно пишуть про одне і те ж саме – велика загадка.

У додатку до кошторису визначають норми витрат на одного депутата на 2011 рік. Так, безоплатний проїзд нардепа коштує 26 тисяч 800 гривень на рік, канцелярське приладдя – 708 гривень, міські і міжміські телефонні розмови – 4 тисячі 890 гривень, виступи у пресі – 5 тисяч гривень. Відрядження помічників депутатів у виборчі округи на рік коштують 4 тисячі гривень, відшкодування на утримання приймалень депутатів – 2 тисячі (ці депутати не обиралися за округами і частина з них ніколи не залишає межі Києва), відшкодування на оплату оренди приміщення для зборів виборців – 670 гривень.

Сума коштів на утримання помічників-консультантів, незалежно від кількості, складає 216 тисяч на рік, відшкодування коштів періодичним виданням за публікацію авторських матеріалів депутатів – 500 гривень, проходження через зал офіційних делегацій при відрядженні – 1700 гривень (тобто, коли депутат вилітає з Борисполя, щоб не стикатися очі в очі зі своїм роботодавцем-народом, він може піти через окремий вхід, де його ніхто не турбуватиме, напоять кавою, а потім ще доставлять прямо до трапу чи зустрінуть на мікроавтобусі відразу ж після приземлення літака у Києві. За цей пережиток совдепії бюджет втрачає на всіх депутатах 765 тисяч гривень, які можна спрямувати, наприклад, на придбання одного реанімаційного автомобіля.

Щоб енергійно тиснути на кнопки під час голосування, депутат має добре відпочити влітку — за фінансової підтримки платників податків. За путівку до санаторію, що підвідомчий Верховній Раді, депутату компенсують 5 тисяч гривень, тобто майже всю її вартість. По-мінімуму це виходить 1,8 мільйона гривень на всю Верховну Раду, наприклад, стільки ж (на весь 2011 рік) передбачено для фінансування Центральної державної науково-технічної бібліотеки.

Посадовий оклад народного депутата, члена комітету на місяць складає 6 тисяч 109 гривень. Але до нього додають доплату за перший ранг держслужби в розмірі 160%, надбавку за «особливий характер роботи та інтенсивність праці» 100%, премію, що коливається від 80% у простого депутата до 95% — у першого віце-спікера. У підсумку, мінімальна зарплата для пересічного депутата становить 17 425 гривень. Після відрахування податків на руки він отримує близько 14 тисяч.

Окрім того, на оздоровлення влітку депутату належать дві місячних зарплати. Оскільки жодної роботи під час відпустки депутати не виконують, то гроші за цей час ідуть їм не як зарплата, а як так звана «матеріальна допомога». Вона, зазвичай, становить близько 35 тисяч.

Але найцікавішим відкриттям стало те, що депутат фактично отримує дві зарплати — власне саме заробітну плату, плюс таку ж суму грошей на виконання своїх депутатських повноважень, яку він може використовувати як заманеться, оскільки контролю над цими грошима немає. Ця сума становить 209 тисяч 100 гривень на рік або 17 425 — на місяць. За них депутат може купити собі нову машину, а може допомагати виборцям. Все залежить від його сумління.

Утримання такого колективу — ціна, яку платить український народ за ілюзію демократії.

Роман МАТЕЙЧУК,
депутат районної ради, голова РО ВО «Свобода».