Вогні повстанської слави знову запалають в Космачі

Восени 1942 року, коли в Україні палав вогонь Другої світової війни на Поліссі й Волині, з невеликих українських партизанських загонів, які організувала ОУН, була створена Українська Повстанська Армія для оборони українського населення від терору гітлерівців, сталіністів та польських шовіністів.

Ось уже 66-й рік, як на теренах Західної України, частково на Східній, український народ відзначатиме знаменну дату (на Покрову, 14 жовтня)— день утворення УПА. Український історик Петро Мірчук пише: «Днем офіційного проголошення УПА обрано 14 жовтня, свято Покрови, що колись було святом Запорізької Січі. У листівці «За що бореться УПА», випущеній у серпні 1943 року, сказано: «Українська Повстанська Армія бореться за Українську Самостійну Соборну Державу і за те, щоб кожна нація жила вільно у своїй власній самостійній державі». Із літопису буремних літ Другої світової війни доцільно згадати деякі епізоди боротьби наших повстанців на теренах Косівського району, зокрема в с. Космачі.

Це село завжди привертало увагу до себе історичними подіями. В листопаді-грудні 1944р. та січні 1945 р. тут базувалися бійці двох куренів УПА «Гайдамаки» та «Гуцульський» таких відомих командирів, як Козак, Скуба, Гамалія, Мороз та багато інших, які часто досягали блискучих перемог над московсько-більшовицькими окупантами.

Досі не всім відомо, що в Космачі на присілку Завоєли та в урочищі Збановець на місці партизанського табору були зорганізовані школи для підготовки керівного складу УПА. А на присілку Діл був влаштований повстанський шпиталь для лікування поранених бійців УПА, а замість вати й бинтів, яких майже не було, використовували лляне полотно та клоччя, які давали селяни для перев’язування ран поранених. В цей же час повстанські лікарі також надавали медичну допомогу місцевим жителям, навіть приймали пологи у тяжко хворих породіль, бо тоді поголовно панував тиф.

В урочищі Джугрин була влаштована майстерня, де місцеві жителі та і повстанці, які мали хист до шевської справи, ремонтували й навіть шили взуття для бійців УПА. Проблема харчування для повстанців була одною із складних і тяжких, бо прогодувати повстанське військо від двох до трьох тисяч бійців одночасно було занадто важко без централізованого постачання.

Переважна більшість людей села жила бідно, але ділились харчами з повстанцями тим, що мали, як космачани, так і люди з близьких сіл. Ось деяка воєнна хроніка тих подій. 20 січня 1945 року Берегівська сотня з куреня «Карпатський» під командуванням Юрка та Кривоноса отримали наказ зробити засідку і зупинити ворожі сили в нижньому Рушорі на дорозі Космач-Яблунів, які очолював генерал Диргачов, котрий підготував наступ на Космач. Перед тим він зухвало похвалявся: «Что там няньчиться с кучкой бандеровцєв, я их в один миг решу». Сотня зробила засідку, розтягнулася майже на 600 метрів, пропустила всередину поміж себе 9 вантажних автомобілів з енкаведистами і панцерівку з генералом. Відтак ураганний вогонь кулеметів та скорострілів зробили свою справу: понад сто енкаведистів з генералом були вбиті і більше сотні поранені. Повстанці втратили трьох бійців, кілька було поранено. Тоді вони заволоділи великою кількістю стрілецької зброї та набоями.

Сотня «Трембіта» з куреня «Карпатський» у той же час влаштувала засідку на дорозі Космач-Прокурава. В цьому бою повстанці втратили двох побратимів, а більшовиків загинуло 38, і багато з них було поранено. І ось знову 30 січня 1945 року енкаведисти зібрали всі сили і почали наступ на Космач. Рано під прикриттям ночі ворожі сили підійшли до Космача з боку Яблунова, Прокурави, Брустурів, Річки, Жаб’я, Поляниць та Мелу. О шостій годині почався потужний наступ. Космач був у вогні: запалала школа, потім читальня, горіли декілька хат селян. В обідню пору сотня «Чорногора» з куреня «Гуцульський» під переважаючою силою окупантів відступила в ліс у напрямку Ломів. Сотня «Сурма» потрапила в оточення, але запасна сотня «Богуна» допомогла їм вийти з оточення. Бій тривав до вечора, люди ховалися у пивницях, зворах та глибоких потоках.

Вночі повстанці змушені були відступити на присілки Клифу, Завоєли, Почосу та інші безпечні й доступні місця. Тільки в одному цьому бою московські зайди втратили понад сто сорок своїх головорізів. Вони змушені були задіяти авіацію, щоби добитись якихось результатів. В цьому бою полягло і немало наших бійців, 24 з них поховали на горішньому цвинтарі в братській могилі. За такий шалений опір загонів УПА Космач більшовики називали «Бандерівською столицею». Не мали енкаведисти спокою і після того, як заволоділи селом. Вранці 3 лютого 1945 р. курінь «Гайдамаки» атакував гарнізон енкаведистів, які квартирували в центрі села, знищивши ЗО головорізів. Третя сотня «Ґонти» цього куреня вела бій з більшовицькою групою, що йшла на допомогу гарнізону. Повстанці втратили в цьому бою двох бійців, трьох було поранено. Вороги втратили більше десяти своїх головорізів.

Нелегко давалися перемоги в боях нашим славним патріотам. Це тільки окремі епізоди. Майже на всіх висотах гір, які оточують Космач, відбувалися нерівні бої, в яких загинуло чимало патріотів не тільки з нашого села, а й зі всієї України. Тут у 1945 році поліг легендарний командир УПА, курінний Козак. Він наспіх був захоронений в урочищі Штивйора.

Демократичні партії і громадські організації нашого села під час розкопок в 1992 році знайшли тлінні останки 13 патріотів. Мали намір поховати їх за християнським звичаєм у братській могилі біля церкви св. апостолів Петра і Павла. На жаль, підогріті ще прокомуністичною владою району і села церковні активісти, не дали цього зробити, і перезахоронення тоді відбулось в братській могилі селища Яблунова.

У 1991 році на координаційній раді демократичних партій і громадських організацій села було вирішено увіковічнити подвиги бійців-односельчан та всієї УПА. Бо понад 300 космачан були учасниками повстанського руху, понад 200 з них не повернулися додому. Уже у наші дні славетний односелець Лук’ян Вардзарук провів велику пошукову і дослідницьку роботу щодо встановлення імен, прізвищ космачан, 25 травня цього року відбулося відкриття пам’ятника, на гранітній плиті якого викарбувані імена 155 жителів села, членів ОУН та УПА, які загинули в нерівних боях з ворогами за вільну незалежну Україну. Цей пам’ятник виготовлено на кошти шанованого лауреата премії ім. В.Стефаника Лук’яна Вардзарука. Тепер щороку перед Покровою, 13 жовтня, на присілках та на всіх вершинах гір, які оточують Космач, запалюємо вогні повстанської слави. Рівно о 19 годині спалахують ватри, в небо злітають ракети, феєрверки, лунає салют на честь тих, хто боровся і віддав своє життя за вільну, незалежну державу — Україну.

Після цього учасники врочистого дійства сходяться на горішній цвинтар і зустрічаються біля Братської могили, де поховані 24 бійці УПА. Тут теж запалюють велику ватру, проводиться молебень. Ветерани визвольних змагань діляться спогадами. Всі разом співають патріотичні пісні. Пам’ять про наших героїв ми збережемо у своїх серцях назавжди.

Слава Україні! Героям слава!

Василь Петрованчук,
голова Космацького
осередку НРУ