Анна Богдан — згасло світло великої душі

· , ,

Анна Богдан — це постать, про яку хочеться говорити не в минулому часі. Вона була жінкою, в якій поєднувалися витонченість душі й стійкість духу. Очі її випромінювали Україну — не як поняття, а як живу, болючу, люблячу реальність. Вона жила не для себе — вона жила для людей, для громади, для ідеї, яка вела її все життя.

У кожному слові Анни Богдан була правда, а в кожному рішенні — шляхетність. Її сила не була гучною, але була глибокою: вона не ламала, а об’єднувала. Не вимагала, а надихала. Її мудрість — це те, що приходить із досвідом, болем, вірою й невтомною працею.

До останнього вона жила в майбутньому часі: мріяла, діяла, творила. Її не зупинили ані втома, ані роки, бо серце її належало Україні — цілком і без залишку.

Вона була не тільки громадською діячкою, а справжньою Берегинею українських традицій, натхненною майстринею бісероплетіння, ревною колекціонеркою та членом Національної спілки майстрів.
Анна Богдан присвятила своє життя збереженню і популяризації культурної спадщини Гуцульщини, її неповторної краси та унікальності. ЇЇ зусилля як очільниці «Союзу українок» Косівщини були спрямовані на те, щоб пам’ять про минуле жила в сьогоденні, а молоде покоління шанувало свої корені.

Анна Богдан залишила по собі не просто спогади — вона залишила орієнтир. Як жити. Як любити. Як залишатися Людиною. І за це — вічна шана й подяка.

Марія Карп

Згасло світло великої душі — багаторічної Голови Косівської районної організації «Союз Українок Косівщини». Пішла з життя Анна Богдан, жінка, в чиїх очах жила Україна, в чиїх руках була надія, в чиєму слові — мудрість поколінь.

Земля стала біднішою.
Наші серця — важчими.
Вона була не просто людиною —
вона була унікальною постаттю!

Шляхетна у всьому —
в помислах, у словах, у вчинках.

Її душа світилася гідністю,
а кожен її день був працею
на благо рідної землі.

Анна Богдан — це ім’я, що ще довго звучатиме в нашій пам’яті
як символ сили, любові й відданості.

До останнього вона мріяла,
планувала, будувала.

І навіть коли тіло вже втомилося —
серце її не здавалося.

Сумно, боляче, несправедливо —
бо ще так багато не сказано,
не завершено.

Ми не прощаємось,
ми дякуємо.

За шлях. За силу. За приклад.
Анно Богдан,
нехай небо прийме Вас з усією повагою,
яку Ви заслужили.

А ми — житимемо так,
як Ви нас вчили:
з гідністю,
і завжди — з думкою про Україну.

Союз Українок Косівщини

Share

Читайте також:

  1. СБУ та Нацполіція затримали паліїв військових авто, які виконували ворожі замовлення на Прикарпатті Служба безпеки та Національна поліція затримали ще двох зловмисників, які...
  2. Відкрито персональну виставку Івана Марчука 4 вересня в Івано-Франківському художньому музеї відкрито персональну виставку І.Марчука....
  3. «Вчителько моя, зоре світова…» Це слова з відомої пісні ще 60-х років ХХ-го століття,...