Бісерні дива Анни Богдан

Невеличка міська світлиця, немов святиня краси народного генія. Ми у домі Косівської мисткині-вишивальниці та майстрині бісерних гуцульських ґерданів і силянок.

На робочому столі невикінчені силянки, щойно відкладені мисткинею, аби поговорити з гостем. На стінах, на міні-стендах акуратно розставлені бісерні дива. Намилувавшись райдужними пацьорками-намистинками, наш погляд зупиняється вже на різьбленій скриньці. Щось дуже знайоме промайнуло в пам’яті. Чи не робота відомого річківського різьбяра Миколи Кіщука? Ґаздиня пані Анна відповідає:

— Так, це дійсно робота Миколи Федоровича, з кінця 30-их років минулого сторіччя. Пам’ятка. Скриньку моєму татові Семенові подарував сам майстер-різьбяр. Мій тато з різьбярами річківськими дружив. Бо в нього був власний склеп-крамниця, де кожний гуцульський мистець знаходив потрібний йому матеріал для творчої праці: шліфувальний «глянц-папір», карук, політуру, мосяжну жовту бляху і дріт для оздоблення дерев’яних виробів «підківками» та «штихтами», що підзолочувало різьбу. І не лише це. В продажу були перламутр морських черепах, фарфорові пацьорки (бісер), що діставав з-за кордону. Склеп був також відкритий і для вишивальниць, які мали можливість придбати матеріал для шитва — різнокольорові нитки-муліне і пацьорки також.

Гуцули були щиро вдячні моєму батькові й на пам’ятку дарували свої витвори.

— О, яка краса, — говорила Анна Семенівна, показуючи не лише свої бісерні дива, а й шедеври різьби на дереві, якими багата її світлиця-музей. Є різьблені скриньки, рахви, точені порційки-келішки відомого річківського різьбяра Якова Тонюка. Рахви, тарілочки, пудренички брустурівських мистців-різьбярів Миколи Миклащука та Василя Гасюка, котрі у свій час також купували матеріал у «склепі» Богдана Семена.

Анна Богдан з пошаною ставиться до творчості гуцульських народних мистців, а про себе — не дуже звучно. Про справжніх мистців говорять їх творіння. У пані Анни великий і багатий мистецький доробок та славні здобутки. Вона — учасниця художніх виставок у Коломиї, Косові, Львові, Києві, Надвірній та Івано-Франківську. З 1993 року є членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України, голова районної організації Союзу українок з 1991 року, учасниця Першої міжнародної конференції «Проблеми Гуцульщини», Всесвітнього конгресу гуцулів, Всесвітнього з’їзду Союзу українок (1993-1994 рр.). У Косові має власну крамницю «Жіночий труд». Нещодавно зустріла свій славний ювілей — 70-річчя.

Микола Грепиняк,
різьбяр Гуцульщини,
член НСХУ та НСМНМУ

Share