86-річна Параска Слижук допомагає військовим: волонтерка з Розтік плете теплі шкарпетки
24 січня в.о. голови Косівської районної військової адміністрації Василь Жмендак, за дорученням Кутського селищного голови Дмитра Павлюка — керуючий справами виконавчого комітету Кутської селищної ради Ярослав Бринський та староста Розтоківського старостинського округу Василь Рубаняк відвідали Параску Федорівну Слижук — волонтерку з Розтік.
Вручили їй подяки за активну волонтерську діяльність спрямовану на підтримку Збройних Сил України, патріотизм, щире і чуйне серце, особистий внесок у наближення Перемоги.
Пані Параска зі спицями майже все життя – з 6 років. До волонтерства – виготовлення шкарпеток (капців) долучилася з початку повномасштабного вторгення росії в Україну. Розпускає старі речі та в’яже. Використала вже всі свої плетені светри, а тепер приносять їх родичі та всі небайдужі односельчани, — з посмішкою розповідає пані Параска.
Жінка бореться з важкою хворобою: майже не може ходити, однак долаючи пекельні болі, з теплом та щирістю у серці допомагає нашим захисникам і захисницям. Скільки саме пар вже передали військовим – точно злічити не можливо, але це точно не одна сотня…
Плести спицями навчилася в шестирічному віці:
«Коли була малою, в нашій хаті жінки збиралися на вечорниці. Вишивати не могли, бо погане світло було, натомість в’язали. Мені було цікаво сидіти з ними, слухати про що вони там говорять, та мене проганяли…казали, що тут можуть бути лише ті хто працює… Саме тоді я швидко навчилася в’язати.» — весело згадує пані Параска.
Її дитяча цікавість переросла в захоплення. Нині ж плести може не дивлячись на виріб.
Народилася Параска Федорівна 22 травня 1938 року в Яворові. Сім’я Шкрібляків займалася сільським господарством. Вона та дві її сестри були дуже працьовитими.
У Яворівській школі допитлива дівчинка навчалася на відмінно. Закінчила Львівський сільськогосподарський інститут, ветеринарний факультет.
Працювала в Розтоках за спеціальністю, як ветеринар обслуговувала сусідні села: Розтоки, Малий Рожин, Великий Рожин, Тюдів. Далі здійснювала ветеринарно-санітарну експертизу продуктів тваринництва на Кутському ринку.
Свою долю знайшла в селі Розтоки. З чоловіком Михайлом Васильовичем виховали доньку та сина. Вихованню дітей приділяли чимало уваги — тому обоє стали знаними лікарями.
Тішиться та пишається подружжя також двома онуками та двома правнуками. Параска Федорівна і Михайло Васильович є взірцем подружнього життя та турботливих батьків, прикладом для багатьох поколінь.
Дякуємо Вам, Параско Федорівно за небайдужість, патріотичну позицію, національний дух, за Ваші зусилля та підтримку захисників і захисниць, за любов до України, яка живе у Вашому серці, та яка проявляється не лише на словах, але й на добрих справах!
Многая літ Вам!
Слава Україні! Героям Слава!
Кутська селищна рада
