Лауреатом Премії Шевельова 2024 року став Мирослав Лаюк
Премію імені Юрія Шевельова за найкращу українську книжку есеїстики 2024 року отримав Мирослав Лаюк. Його відзначили за книгу «Бахмут».
Імена переможців традиційно оголосили 17 грудня, в день народження мовознавця, історика української літератури, есеїста Юрія Шевельова. Церемонія відбулася в Києво-Могилянській бізнес-школі.
«Хоч ця книжка називається іменем міста, це — книжка про людей. Для мене книжки в цей час — це те, що робить фундамент. Іноземці, зокрема, кажуть, що ми хитка, невизначена країна. Книжки записують цей фундамент», – сказав у своїй промові Мирослав Лаюк.
Мирослав Лаюк — український письменник, викладач. Автор романів «Баборня», «Світ не створений», «Залізна вода», збірок поезій «Осоте!», «Метрофобія», «Троянда». Учасник поетичних фестивалів та літературних подій у Південній Африці, Австрії, Хорватії, Чехії, Литві, Польщі тощо. Його твори перекладено й опубліковано понад десятьма мовами.
«Бахмут» – видана видавництвом «Ukraїner» книжка репортажів та есеїв про історію Бахмута, побут війни непоправні втрати та феномен пам’яті й забуття. Книга також увійшла до списку фіналістів Книги року BBC-2024.
«Книжка складається з двох частин. Перша частина репортажна, а друга – чиста бездомішкова есеїстика. Поєднання цих двох жанрів, на мій погляд, подіяло так, як мав на думку Аристотеля діяти третій жанр – трагедія», – зазначив на церемонії член Капітули премії, філософ, перекладач Олексій Панич.
Переможець отримав статуетку Бронзового Ангела, виготовлену скульпторкою Світланою Карунською, а також грошову премію та дипломом лауреата.
Про премію Шевельова
Премія імені Юрія Шевельова була заснована 2013 року. Присуджується раз на рік українському авторові за художню та наукову есеїстику. Нагорода носить ім’я мовознавця, який започаткував модерну українську есеїстику. Лауреатами Премії минулих років сталиТарас Прохасько(“Одної і тої самої”),Андрій Портнов(“Історії для домашнього вжитку”),Костянтин Москалець (“Сполохи”), Олександр Бойченко (“Більше/менше”), Вахтанґ Кебуладзе (“Чарунки долі”), Андрій Любка (“Саудаде”), Володимир Єрмоленко (“Плинні ідеології”), Діана Клочко (“65 українських шедеврів. Визнані й неявні”), Тарас Лютий (“Культура принад і спротиву”) та Андрій Бондар (“Ласощі для Медора”), Андрій Павлишин (“Нам і далі загрожує вічність”), Олександр Михед (2023, “Позивний для Йова. Хроніки вторгнення”).
