Другий роман Мирослава Лаюка
«Світ не створений» — так назвав свій другий роман поет і прозаїк Мирослав Лаюк — наш земляк, 28-літній уродженець села Смодної. Перший «монументальний» прозовий твір автора має назву «Баборня». Виданий 2016 року, він викликав жвавий читацький інтерес, зацікавив критиків і потрапив у «довгі списки» Книги року ВВС-2016.
У новій книзі, повідомляє всезнаючий Інтернет, «автор експериментує з формою: з’єднує кілька історій в одну, де час і місце дії зовсім непередбачувані. Карпати, Київ, Лисичанськ, і навіть Париж, стають місцями дій .пригод дуже різних героїв. Мирослав пише про катастрофи, кохання і боротьбу, вплітаючи все в канву цілісного сюжету».
А ось що каже з цього приводу автор: «Якось я був у центральному соборі міста Мец на сході Франції. Перша світова знищила готичні вітражі, а Марк Шагал після війни створив нові — авангардні й страшно доречні. Тоді я вирішив написати цей роман — «Світ не створений». Сподіваюся, він надихне читачів на щось важливе й прекрасне».
У соціальній мережі Фейсбук знайшлися щасливці, які вже читали нову книгу Мирослава Лаюка. Одна з них — Ксеня Різник, і ось що вона пише: «Чи буває у вас таке, що після прочитання ви певний час залишаєтесь у книжці? П’єте каву, думаєте про плани на день, відписуєте на листи, але все одно знаходитесь десь там, на передостанній сторінці або на останньому реченні? Як на мене, це гарний ефект від читання… Магічні Карпати, не менш магічний Київ, початки століть зовсім різних, а спільне від них лише у печатках, але й цього не замало. Катастрофи різного калібру. І не без Чорнобильської. Таємничі смерті. І відчуття родини, яка не є звичним сімейним деревом, а чимось таким складним, що переповісти з першого разу ніяк неможливо. І стрибки з одного життя/часу в інше. І спроба вирватися з цього сну. Але із сну важко вийти, якщо це не сон. І рись. Дика рись Агата. На човні. І повне зоряне небо. Але… ні слова більше. Чекайте і читайте», — інтригує Ксеня Різник.
Вітаємо Мирослава Лаюка з новою книгою і обов’язково її прочитаємо.
Вл. інф.
«Гуцульський край», №37, 14.09.2018 року
