Йому завжди буде 52…
У російсько-українській війні загинув косів’янин Віктор Анатолійович Шалімов. З Героєм прощалися п’ятого червня на майдані Незалежності в м. Косові. Захисникові мало виповнитися 52 роки.
Віктор Шалімов народився 6 листопада 1972 року в м. Косові. З 1980 по 1988 pp. навчався у Косівській школі-інтернаті (тепер — Косівський ліцей імені Ігоря Пелипейка).
В Івано-Франківському радіо-технічному училищі здобув спеціальність радіотехніка. Серед ровесників, особливо — хлопців, така професія багатьох захоплювала.
Важливо й те, що в навчальному закладі педагоги-наставники приділяли велику увагу заняттям спортом. Це приваблювало учнів.
Після училища Віктор пішов служити в армію. Юнака призвали у Внутрішні війська, а дослужував — уже в лавах Національної гвардії. У 1992-му з військової частини у Львові його відрядили до Придністров’я, де велися бойові дії.
У 1995 році Віктор Шалімов одружився з коханою дівчиною Дзвіною, з котрою познайомився ще до армії. Працював у міліції. У подружжя народилися дві донечки, зараз вони — дорослі. Старша Христина здобула вищу освіту в Прикарпатському університеті, має свою сім’ю. Софія цьогоріч закінчила Косівський інститут прикладного та декоративного мистецтва.
Віктор Шалімов з 2003 року працював у Косівській дитячій школі мистецтв, а з 2012-го — у районному Будинку культури. Був також на заробітках за кордоном.
Після повномасштабного вторгнення Віктора мобілізували захищати Україну. З 10 травня 2022 року перебував на посаді інспектора прикордонної служби вищої категорії. Служив на Закарпатті, у м. Мукачевому.
— У складі ЗСУ Віктор воював у Лимані, Макіївці, Нововодяному, у населених пунктах під Бахмутом. Своїх 50 років зустрічав на нулі — з куснем хліба, куснем сала і замерзлою водою. Мій чоловік загинув 1 червня 2024 року при виконанні бойового завдання у місті Вовчанську, — розповідає дружина Дзвіна Дмитрівна, викладачка Косівської дитячої школи мистецтв.
Віктор Шалімов був чоловік міцної статури. Його часто бачили на тренувальному майданчику ДЮСШ «Гірське орлятко». Любов до спорту прищепив йому батько. Анатолій Іванович працював учителем фізкультури в школі, де навчався син.
А ще Віктор дуже любив збирати гриби, це були його хобі і відпочинок.
Косів’янин Віктор Шалімов мав багато планів на мирне життя: бути надійною опорою для сім’ї, дбати про добробут своєї родини, тішитися успіхами двох донечок-кровинок, внучки Ані. Віриться, що усі задуми Героя сповнилися би, якби не ця війна. Він завжди любив казати: «Все буде добре, а якщо ні — то буде дуже добре».
Віктор Шалімов сміливо став на захист рідної землі, Української держави. Відстоюючи нашу свободу, незалежність. Герой віддав найцінніше — своє життя.
Пам’ятаймо про це!
Ігор СУСАК.
