Готуймося заздалегідь
Хотів би звернути увагу земляків на той факт, що завдяки Божій силі, наша армія не тільки зупинила ворога, а й відкинула його далеко назад. Усіх нас уразив факт, що на деокупованих територіях були виявлені такі самі катівні, які описані в книгах, що розповідають про «золотий вересень» 1939 року. У стражданнях людей різниці немає.
Ця війна втягнула у кривавий і страшний вир десятки тисяч українських військовослужбовців. Наш з вами обов’язок — зробити все можливе й неможливе для того, щоб гідно зустріти їх після поранень, демобілізації, після перемоги.
Багато з них повернуться додому не тільки фізично, але й душевно травмованими. Після усього пережитого у них буде проявлятися посттравматичний синдром. Під час зустрічі рідні, друзі, знайомі на радощах будуть влаштовувати великі застілля. На жаль, застілля мають негативні наслідки, а їхнє продовження часто призводить до трагедій.
Для реабілітації ветеранів війни є психологи, але їх не вистачає, та й не кожен захоче відкрити свою душу незнайомій людині.
На мою думку, треба вже зараз готувати рідних, друзів, знайомих до таких зустрічей. Церква також може зробити дуже багато в цьому плані. Тому прошу засоби масової інформації, державні та громадські заклади готувати людей у тилу і церкву до вирішення цієї проблеми.
Але священників московського патріархату прошу не залучати до розгляду цих питань. Буде встид перед воїнами, якщо церква нашого лютого ворога діятиме у Косівському районі.
Микола Лаюк,
житель с.Старого Косова, учасник АТО.
«Гуцульський край», №34, 25.08.2023 року
