Загинув Василь Іванович Мельничук

3 Квітня, 2023 · Люди, Села

Герой загинув 13 березня 2023 року під Бахмутом.

Народився 19 жовтня 1987 року в селі Пістині. Закінчив дев’ять класів Пістинської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Змалку не боявся важкої роботи. Після закінчення школи працював у бригаді, яка спеціалізувалася на євроремонтах. Побував на роботах у різних куточках нашої Батьківщини та за кордоном.

На Одещині зустрів свою другу половинку — Ірину. У 2016 році — одружилися. Разом з Іриною побудували будинок, звили затишне сімейне гніздечко, в якому в любові і повазі виховували двох синочків — Влада та Ігоря.

Василь Мельничук був дбайливим і люблячим сином, чоловіком, братом, сім’янином. Владислав та Ігорко завжди відчували батьківську підтримку та піклування. Тато виховував у синів почуття справедливості, мужності, небайдужості та любові до України.

А ще Василь Мельничук був доброю, щирою, порядною і працьовитою людиною. Завжди допомагав іншим: сусідам, друзям, рідним.

Після повномасштабного вторгнення роєії, не маючи військового досвіду, третього березня 2022 року пішов добровольцем на війну. Рідних, які не хотіли його відпускати, переконав, що повинен їх захистити, бо, хто — як не він?!

Після двотижневих навчань Василя направили служити у 28-му окрему механізовану бригаду імені Лицарів Зимового Походу — сапером. Весь час перебував на передових позиціях Миколаївщини, Херсонщини. Останні місяці воював на Бахмутському напрямку.

У січні цього року отримав чотири важких осколкових поранення. Мав тверду життєву позицію: чим більше воїнів буде на передовій захищати Україну, тим швидше закінчиться війна. Тому, не пройшовши повного курсу лікування, повернувся у стрій — до своїх побратимів.

Загинув смертю Героя. Василь до останнього був відважним і мужнім. Загинув під час виконання бойового завдання, прикриваючи собою побратима.

Односельці-пістинчани не змогли попрощатися і провести в останню дорогу свого Героя-земляка.

Василя Мельничука поховали 17 березня у селі Вовківське Одеської області, де він жив з сім’єю до початку повномасштабної війни.

Неможливо знайти слів, щоб розрадити вбитих горем рідних. Щиро їм співчуваємо.

Світлий, добрий спомин про мужнього захисника України назавжди залишиться у серцях і спогадах жителів Пістиня,
Прикарпаття та Одещини, всієї України.

Героям слава!

Підготувала Іванна Слюсарчук.

Цей вірш написав Владислав — син загиблого Героя Василя Мельничука.

Пішов на схід, та повернутись обіцяв.
Я пам’ятаю, як гуртом тебе ми проводжали,
А ти сміявся і не знав, Що там, на небі, вже тебе чекали.
Ти був в боях, ти бачив ворога лице,
Хоча лицем його оскал навряд чи зветься.
Вже розумів, що битись на смерть доведеться.
А жінка уночі ніяк заснути не могла,
Чомусь молилась, довго-довго так молилась,
Неначе серцем поряд весь цей час була,
Аж поки пташка у вікно її забилась.
І в цю хвилину зрозуміла: вже нема, Убили!
То у віконце билася його душа, мов птах, самотня та сумна.
І головою жінка стомлено схилилась.
Не змогли ми захистити тебе,
Проклята війна за мить у синочків забрала тебе…
Тато мій — Герой, загинув вчора на війні,
І ми продовжувати маєм його справу —
Стати на захист української землі,
Бо захищаєм Батьківщину і державу.
Всіх до одного ми повинні пам’ятати,
Хто нас в цей час тяжкий душею й тілом захищав,
Щоб знала кожна вбита горем жінка,
Що не даремно чоловік життя своє віддав

Владислав Мельничук.