Михайло Ковалишин присвятив себе медицині та педагогічній справі
Михайло Ковалишин — уродженець селища Яблунова.
Один з перших випускників Станіславського медичного інституту, який згодом став першим завідувачем курсу травматології та ортопедії, а відтак (з 1971 по 1986 р.) чолював кафедру травматології, ортопедії та воєнно-польові, і хірургії. Михайло Ковалишин був першим викладачем інституту, який поїхав за кордон і проводив успішні операції, рятуючи життя людей.
Працював і виклдав в Алжирі (1968–1971) та Республіці Малі (1981–1984).
Під час відрядження до Алжиру завідував травматологічним відділенням 100 ліжок, був консультантом 500-ліжкового госпіталю. Організував дві науково-практичні конференції з участю лікарів Алжиру, Марокко і Тунісу.
У республіці Малі французькою мовою викладав ортопедію і травматологію у столичному національному університеті (м.Бамако), що був філією університету Сорбонни. Крім того, завідував травматологічним відділом на 60 ліжок і 100 ліжок відділу ургентної хірургії. Майже рік працював провідним хірургом у колонії-лепрозорії на 300 хворих проказою.
Організував дві міжнародні наукові конференції «Медицина 2000 року» за участю лікарів Нігерії, Сенегалу, Індії та Китаю. Видав збірник тез французькою мовою.
Після повернення з-за кордону Михайло Ковалишин працював доцентом кафедри травматології, ортопедії та воєнно-польової хірургії аж до виходу на пенсію в 1991 році. Згодом працював доцентом кафедри іноземних мов, післядипломної освіти та медицини катастроф.
Також Ковалишин був першим старостою інститутського чоловічого хору «Сурма», який був створений у 1951 році. Любив співати, знав безліч українських народних і стрілецьких пісень.
Ковалишин вільно спілкувався польською, німецькою і французькою мовами. Його обізнаність, жага до знань і відмінна пам’ять вражали. У свої 90 колишній викладач університету Михайло Ковалишин надав цікаві матеріали для створення першого документального фільму про ІФНМУ «Доброго здоров’ячка» та став його героєм.
Він до найменших деталей пригадував чимало епізодів з лікарської практики, а на прохання поділитися авторським рецептом здоров’я і довголіття відповідав: «Треба лише висипатися, жартувати і робити добрі справи для людей».
Його рідні кажуть, що у Михайла Миколайовича було багато друзів, він любив природу і красу рідного карпатського краю.
Вільний час проводив із дітьми, онуками та друзями на малій батьківщині, доглядав за пасікою. 2 червня 2022 року, на 96 році життя, серце ветерана зупинилося.
Івано-Франківський національний медичний університет
«Гуцульський край», №29, 22.07.2022 року
