Зеновій Библюк: багата палітра життя

Цю активну в професійному та громадському житті людину я знаю майже півстоліття. З. І. Библюк завжди був і залишається активним учасником відродження всього українського в районі та державі.

Зеновій Іванович народився 15 лютого 1934 року в місті Косові в сім’ї робітників. Закінчив Косівську середню школу і Станіславський державний медичний інститут.

Завідував сільською дільничною лікарнею у селі Брустурах. Це була робота народного лікаря: удень і вночі, без вихідних і свят. Майже щодня потрібно було виїжджати на виклики або йти пішки туди, куди каретою невідкладної медичної допомоги не під’їдеш. У дощ, хуртовину, спеку чи лютий мороз — йшов бездоріжжям у гори. Бувало, повертався до рідної домівки перевтомленим, але й вигляду не подавав, що йому важко.

Робота, робота — практично без допомоги районної лікарні, бо віддаленість давалася взнаки. Та перемагало бажання трудитись, віддавати хворим свої професійні знання, робити людям добро. Зеновій Библюк чимало зусиль докладав до організації лікувального процесу та надання медичної допомоги жителям села, не шкодував старань, доброти душі і серця.

Після трирічного «гарту» роботи у селі почав працювати лікарем-лаборантом Косівської районної лікарні.

У 1963–1982 роках 3.Библюк працював на посаді заступника головного лікаря Косівської ЦРЛ з медичного забезпечення, створив у лікарні організаційно-методичний кабінет, в якому щотижня працювали районні спеціалісти. Його стараннями були організовані школи передового досвіду роботи на базах Рожнівської ДЛ, фельдшерсько-акушерських пунктів сіл Кобаків, Смодної, Уторопів. Зеновій Библюк активно впроваджував нові методи і форми аналізу діяльності медичних установ, займався вирішенням питань будівництва приміщення центральної районної лікарні та ФАПів сіл Старого Косова, Вербовця, Смодної і Микитинців.

Завдяки його зусиллям на базі оргметодкабінету проводили заняття з заступниками головних лікарів з медичного обслуговування області. Нагороджений значками «Відмінник охорони здоров’я», «Відмінник санітарної оборони», організатор охорони здоров’я першої категорії. У 1982 році, через звинувачення у націоналістичній пропаганді і за вказівкою КДБ, його звільнили з посади. З того часу і до 2011 року працював лікарем-методистом Косівської ЦРЛ.

Незважаючи на поважний вік, він залишається енергійним, життєрадісним, відповідальним. Зеновій Іванович не перестає цікавитись політичним і громадським життям держави. Щиро вболіває за незалежність, українську мову та культуру, українські книги, які активно розповсюджує.

Палітра громадської діяльності Зеновія Библюка різноманітна: багатолітній член правління районної організації Товариства «Просвіта» ім.ТШевченка, учасник народної хорової капели «Гуцульщина» та просвітянського чоловічого народного хору «Гомін», хору церкви святого Василія Великого, член правління кредитної спілки «Косівська», учасник літературних презентацій, наукових конференцій, різноманітних акцій і «круглих» столів.

Окрема сторінка його життя — клуб інтелігенції ім. І.Пелипейка, який діє більше 14 років. Під керівництвом Зеновія Івановича клуб здійснює важливу роботу: вшановує пам’ять людей, які прославили Гуцульщину, проводить зустрічі з письменниками, тематичні заходи з відзначення пам’ятних дат української історії та культури, вирішує питання увіковічення пам’яті визначних людей нашого краю — встановлення меморіальних дощок, пам’ятників, догляд за могилами, а також проводить виїзні засідання та поїздки визначними місцями нашого краю.

Зеновій Библюк — учасник першого Європейського конгресу українських лікарських товариств, восьмого і десятого всесвітніх з’їздів українських лікарських товариств, упорядник шести книг, зокрема: «Вони прославили Косівщину» (про лавреатів Національної премії ім. Т.Шевченка — вихідців з Косівщини); «Возвеличені талантом» (про заслужених працівників України з міста Косова); «Косівській центральній районній лікарні — 100 років»; «Ігор Пелипейко: штрихи до портрета»; «Окрилена піснею» (до 110-річчя від дня народження Ганни Герасамович-Когут); «Біль нашої пам’яті».

Зараз збирає матеріал для книги «100 відомих родин Косова».

Хочеться дещо докладніше розповісти про найґрунтовніше дослідження Зеновія Библюка. Книга «Косівській центральній районній лікарні — 100 років» — перша спроба опублікувати дані з різних джерел та архівів про діяльність лікувальних закладів району. За 100 років пережито немало злетів і падінь. Зеновію Івановичу випала висока честь бути не тільки їхнім свідком, а й безпосереднім учасником, адже працював лікарем у Косівському районі 50 років, а 47 з них — у ЦРЛ. На жаль, про всіх медиків лікарні — і живих, і тих, хто помер — з різних об’єктивних причин не вдалося зібрати даних. З часом, можливо, цю прогалину вдасться заповнити.

Книга «Косівській центральній районній лікарні — 100 років» — титанічна праця, написана на ґрунтовному архівному матеріалі (друковані статті, спогади про діяльність закладу, результати опитувань колишніх і теперішніх працівників), яка охоплює період від австро-угорських часів до наших днів.

Не шкодуючи часу, сил, по крихті збирав матеріал, досліджував численні документи, збирав поіменні списки, фотографії (в тому числі — архівні), впорядковував написане.

Крім цифрових даних і різноманітних фактів про розвиток спеціалізованих служб, подвижницької діяльності медиків, згадав у виданні немало прізвищ, що суттєво розширило його зміст, а світлини доповнили історію охорони здоров’я Косівщини і дали можливість побачити обличчя людей, про яких розповідається, багато з яких, на жаль, уже перейшли межу вічності.

Книга включає розділи «Визначні дати охорони здоров’я Косівщини», «Австро-угорський період», «Охорона здоров’я Косівщини у роки окупації Галичини Польщею (1918–1930 роки)», «Охорона здоров’я Косівщини в 1939–1941 роки», «Робота лікарні у роки німецької окупації», «Охорона здоров’я у Косівському районі в 1944–1990-ті», «Охорона здоров’я за роки незалежності України». Автор подає відомості про керівників лікарні (головні лікарі, заступники), підрозділи — їх 22, не оминає увагою і суспільно-громадську роботу (профспілкове життя, культурну і спортивно-масову роботу, осередок Українського лікарського товариства в Косові) тощо.

Ще кілька слів — про книжку «Біль нашої пам’яті», в якій немало сторінок торкаються історії, сім’ї Библюків.

Сім’ї та родичів репресованих майже 50 років вважали «ворогами народу». Про ті часи і йде мова в цій книзі. Те лихоліття смертельною косою зачепило родину Зеновія Библюка: у татової сестри Юлії радянська влада заарештувала синів Михайла і Степана. Тільки після проголошення самостійності України вдалося з’ясувати, що військовий трибунал засудив їх до розстрілу. Таких випадків у книзі наведено немало. Це гірка правда.

Зеновій Іванович був ініціатором встановлення меморіальних дощок видатним косів’янам — Мирославові Процюку, Михайлові Куриленку, о. Михайлові Могильняку та іншим, кошти на які зібрано серед свідомих жителів Косова.

Завжди врівноважений, енергійний, надзвичайно пунктуальний, з добрими очима і усмішкою — такого ми бачили Зеновія Івановича на роботі. Ніколи він не скаржиться на зайнятість чи втому. Він — чуйний чоловік, люблячий батько, дідусь і прадідусь.

Він — приклад того, як треба створювати й любити сімейний затишок, як з привітністю й повагою ставитись до рідних, знайомих і незнайомих людей.

Марія Порох,
членкиня клубу інтелігенції ім. І.Пелипейка та РО «Просвіта».
«Гуцульський край», №8, 19.02.2021 року