Пропагандиське меню ЛНР
В ЛНР російськими пропагандистами ретельно підготовлюється грунт для зомбування свідомості місцевого населення. Із цією метою вживаються різні заходи та методи.
Зокрема, якщо у попередні роки місцеві ЗМІ робили акцент на військових діях і жертвах серед мирного населення, то тепер вони пишуть про те, що на непідконтрольних Україні територіях будується світле майбутнє. Місцеві медіа ресурси і різного роду пропагандисти працюють під невсипущим контролем російських кураторів.
Щотижня вони отримують оновлені “темники”, згідно з якими препарують події в потрібному ключі. В цілому в Луганську виходить з десяток видань, серед яких XXI століття, Життя Луганська, Новоросія з тиражами від 10 тис. до 20 тис. примірників. Майже в кожному номері перші смуги віддані ватажкам “ЛНР” та їхнім заявам.
Окрім цього особлива увага приділяється патріотичному вихованню молоді у дусі СРСР. Москва діє за принципом “хочеш перемогти ворога – виховай його дітей” й активно залучає молодь ЛНР до своїх пропагандистських тенет. Так, створюються молодіжні парламенти псевдореспублік ЛНР, діє проєкт “народні дружини”, направлений на залучення молодих людей у лави так званої народної міліції, створюються осередки так званого “Комсомолу” у закладах вищої освіти, для наймолодших мешканців ОРДЛО діють так звані “кадетські школи”. Тут дітям починають системно промивати мізки ще з 7-ми років: вивчають вигадану “історію успіху” так званих “народних республік”, навчають воєнній справі та носінню уніформи.
Для функціонування системи псевдопартій в ОРДЛО використовується апробований у РФ алгоритм: наявність домінуючої політичної сили, яка повністю контролює всі процеси, фіктивна опозиція та лобістські бізнес-структури під виглядом громадсько-політичних рухів, завданням яких є обслуговування інтересів влади. Все це має створити ілюзію партійного та політичного плюралізму.
Так, ідентичні за своєю суттю проєкти діють на території частини Луганської області. “Громадський рух” (“общественные движения”) – «Мир Луганщини» має представництво у 70–75% депутатів у “парламенті” псевдо республіки. На територіях ОРДЛО діють федерації профспілок та осередки “республіканських” комуністичних партій, які використовують міжнародні майданчики профспілкових заходів для своєї легалізації та фінансової підтримки крайніх лівих партій, підтримують тісний зв’язок із КПРФ.
Усе це “політичне меню” Кремль планує “продати” на місцевих виборах під виглядом “демократичного процесу”. І це може забезпечити певний електоральний ефект, навіть попри доволі складну соціально-економічну ситуацію в ОРДЛО.
Найголовніше – всіх підтримуваних Кремлем і незаконними збройними формуваннями псевдопартій об’єднує жорстка антиукраїнська, антизахідна риторика, паразитування на безконтрольному розкраданні “націоналізованих”підприємств, природних ресурсів і надр, адміністративні методи нарощування чисельності членства, масована пропаганда.
Тому до ідеї проведення місцевих виборів на території ОРДЛО слід підходити вкрай обережно, моделювати можливі наслідки та ризики. Зрозуміло, що в рамках деокупації наших територій цей крок рано чи пізно все одно маємо зробити. Але перед цим мусимо добитися повного виконання безпекового пакету Мінських угод, відновити юрисдикцію ЦВК та українського законодавства, забезпечити рівний доступ політичних партій та українських ЗМІ, а також обов’язково отримати контроль за українсько-російським кордоном. А в ідеалі – перед місцевими виборами слід провести ґрунтовну кампанію по “реінтеграції мізків” мешканців Донбасу.
