І ниви багаті, і смерть у хаті
Коли нормальна людина мимоволі чи навмисно зробить комусь неприємність, її мучить совість. Організатори та здійснювачі голоду 1933 року в Україні не розповідають про свою діяльність у ті жахливі для народу часи. Вони залишилися нелюдами і не знають мук сумління, докорів совісті. Що ж спричинило цю небачену в світі трагедію?
Упродовж десятків років більшовицька пропаганда втлумачувала нам, що причиною голоду були куркульські бунти, політичні диверсії «ворогів народу» та неврожай. Та як би не маскувалися таємниці, час робить їх явними. Відкрився доступ до архівів, де зберігаються документи тих років. Опрацювання їх дає можливість зробити висновок, що проти українського народу Сталін і його посіпаки за допомогою адміністративно-репресивних методів здійснили злочин.
У 1932 році майже все українське селянство було в колгоспах. Москва вимагала, щоб Україна дала державі 8 мільйонів тонн зерна. Хоч Україна становила меншу частину Совєтського Союзу — з неї вимагали більше зерна, як з Росії та інших республік, узятих разом. Українські керівники — комуністи Скрипник, Чубар, Петровський — ще на початку 1932 р. зверталися до уряду в Кремлі з проханням зменшити тиск на Україну через критичний стан сільського господарства. Вони попереджали про небезпеку голоду. Але Молотов і Каганович відповіли, що ніяких поступок не буде. 7 серпня 1932 року було видано закон про встановлення смертної кари навіть тим «розкрадачам соціалістичної власності», хто збирав на полі колоски після жнив. Уже восени 1932 р. почався страшний голод.
Новий 1933 рік населення України зустріло сотнями тисяч трупів, а Москва не зупинялася. В Україну відправили Постишева — для «навєдєнія порядка». Ось слова Сталіна до Постишева: «Ти, Паша, назначєн намі туда в ролі Главгола (головнокомандуючим голодом), і етім оружієм сделаєшь больше, чєм Будьонний нєсколькімі арміямі. На тєх слізняков (українських комуністів) нє обращай вніманія…».
Постишев привіз з Росії 112 тисяч «крєпкіх большевіков». А українські «слізнякі» зі шкури лізли, щоб виконати їхні найдикіші забаганки, відіграючись на своїх людях…
Ця нелюдська політика Москви в Україні мала головне завдання: знищити спротив народу російській окупації — голодні не будуть воювати, а мертві не протестуватимуть.
Прихильники комуністичної ідеї російського зразка не хочуть визнавати Голодомор в Україні як сплановану політику геноциду проти нашого народу. Та й справді — голод в Україні?! Історики нараховують 58 голодів у світі упродовж останньої тисячі років. Три великих з них були у найхлібнішому краї — за 70 років Радянської влади.
…Нинішні «нестатки й економічні труднощі» — той самий більшовицький метод пригнічення, пограбування і розправи над українським народом, над нашою незалежністю. Тільки тоді, коли своєю волею вирвемося із чужого силового поля, матимемо краще життя.
Нема у світі вищих братських могил, ніж ті, що заповнені останками безвинних жертв Голодомору в Україні. «…Імена їх Ти, Господи, знаєш…».
Підготувала Віра Рак,
працівник Косівського музею визвольної боротьби.
«Гуцульський край», №47, 23.11.2018 року
