УПЦ МП або релігія по Кремлівськи

Церковні громади, котрі з’явилися в результаті історичних обставин, мають право існувати і робити все необхідне для задоволення духовних потреб своїх вірних, прагнучи до миру з сусідами.

У той же час канонічність Церкви московського патріархату в Україні заперечують Вселенський (Константинопольський) патріарх та перші “за честю” патріархи чотирьох східних церков, адже це не підтверджується Томосом 1589 року, наданим московській Церкві та частково Томосом 1924 року, наданим Польській Православній Церкві.

Як відомо, Томос надається предстоятелем “материнської” помісної православної церкви – Вселенським патріархом у наведених вище випадках – для підтвердження надання підлеглій церкві автокефального (самоврядного) статусу, а також для визначення її канонічної території, тобто меж юрисдикції.

Зрозуміло, що сучасна територія України і Білорусі не були включені до Томоса, наданого Вселенським патріархом московській церкві в 1589 році, а тому території обох країн не є канонічними територіями РПЦ. Вже тому будь-які звинувачення на адресу УПЦ КП з боку РПЦ в неканонічності є блюзнірськими і юридично нікчемними.

Та Кремлівські ляльководи вже звикли перекручувати історичні факти, а московські попи радше задушать всіх українських православних християн у своїх цупких, хижих обіймах, ніж відпустять їх на волю, адже парафії РПЦ в Україні не лише приносять прибутки, а й дають змогу майже відкрито і цілковито безкарно проводити серед віруючих агітацію і пропаганду в імперському, антиукраїнському дусі.

По суті, РПЦ на сьогодні є підрозділом агітпропу ФСБ, який відкрито проводить антидержавну діяльність в Україні. При чому робить за рахунок коштів українських прихожан.

Попередній Папа Іван Павло ІІ ніколи б нічого подібного не підписав. І не лише тому, що його мати була полонізованою українкою, а й тому, що він, пізнавши на власній шкурі всі принади совіцької окупації, здавав собі справу з того, що всі очільники РПЦ є одночасно й агентами московських спецслужб і до підписання з ними якихось спільних заяв потрібно ставитися дуже виважено і відповідально.

Переважна більшість кліру РПЦ люто ненавидить українську Україну, забороняючи українцям навіть молитися рідною мовою.

Такий стан справ зумовлений, певне, тим, що незважаючи на те, що церква в Україні відокремлена від держави, церковні питання, як, до речі, і мовні, є політично дуже чутливими.

Такий підхід працює проти України як держави українського народу. Адже московські попи в Україні не лише ведуть – часто відкрито – агітацію проти української Держави, благословляють промосковських та московських бандитів на Донбасі, а й самі часом воюють в їхніх рядах зі зброєю в руках. Принаймні такі випадки зафіксовані.

Україна повинна мати власну помісну православну церкву. Діяльність РПЦ в Україні має бути заборонена як антидержавна.

Тому патріотам Косівського району та України в цілому потрібно проводити роз’яснювальну роботу серед прихожан УПЦ МП, спонукаючи їх до переходу в українські церковні громади.

Українське православ’я має вирватися з хижих обіймів недорікуватих і злодійкуватих московських попів.

Звісно, що РПЦ та 5-а колона Кремля в Україні чинитимуть цьому шалений опір.

Але, як каже східне прислів’я, собаки гавкають – караван іде далі.

Іван Підгаєцький

Share