Український борщ на передову
Допомога військовим на передовій. Сьогодні це — чи не єдине, що найбільше гуртує людей. Щодня жителі Косівщини самостійно ініціюють все нові акції допомоги бійцям. На схід відправляють не лише спорядження, автомобілі, теплий одяг, а й власноруч приготовлені сухпайки.
Український борщ — на передову. Небайдужі жителі Косівського району розпочали виготовляти сублімовані сухі борщі для українських військових. Першими, хто почав організовувати такого роду міні-цехи, були волонтери руху «Свій за свого» у місті Косові. їхню ініціативу підтримали і старокутчани. Майже протягом двох тижнів жителі Старих Кутів працювали у місцевій школі, в Будинку культури, а хто вдома, заготовляли овочі для борщів, які згодом відправлять військовим на схід.
Організатор старокутської акції Олена Лазорик щиро вдячна косівським волонтерам за ідею, а всім односельчанам — за небайдужість, чуйність і оперативність, особливо, Богданові Чепизі, Ярославі Палчинській, Ярославу Білоусяку, Петрові, Тарасові та Василеві Цикалякам, Василеві Сенюку, вчителям та учням Старокутської школи, працівникам сільської ради та іншим. «Для армії, для наших солдатів, які щодня захищають Україну, й організували у селі акцію з виготовлення сухих борщів на передову, — каже пані Олена. — Можливо, ця, хоч і невеличка, допомога, все-таки якось зігріє душі наших бійців. Якщо у хлопців буде добрий тил, то не забариться і перемога».
Продукти для сухих борщів спочатку приносили люди, згодом закупили майже 2 тонни овочів за кошти, які жителі села заколядували для воїнів АТО. їх сушили у спеціальних сушках по 600 кілограмів. Одним таким сухпайком, кажуть, можна буде нагодувати десятьох бійців.
Серед охочих допомогти українській армії були і дорослі, і діти. У Старокутській школі вчителі та школярі поєднували нарізання овочів зі співом, у Будинку культури — читали вірші. І всі бажали миру, здоров’я нашим захисникам і щасливого повернення їх додому. Акції допомоги військовим, які перебувають у зоні АТО, на Косівщині не закінчуються і триватимуть доти, доки це буде потрібно. У Старих Кутах і досі працює міні-цех. Тож, небайдужі, долучайтеся!
Мирослава Долинчук
«Гуцульський край», №7, 13.02.2015 року
