Космач: минуле і перспективи
13–15 травня відбувся традиційний етнофестиваль «Великдень у Космачі», ініційований депутатом обласної ради, професором Д.І.Дзвінчуком. Не стану детально описувати все, що відбулося з цієї нагоди, зазначу лише: сільська громада, багата досвідом і традиціями, провела захід на найвищому організаційно-мистецькому рівні і той, хто має бажання реалізувати щось подібне у сусідніх гуцульських селах, конче мусить вивчити космацький досвід.
Етнофестиваль розпочався науково-практичною конференцією «Космач: традиція і сучасність», до проведення якої були залучені потужні наукові сили не лише з Івано-Франківщини, але й з-поза її меж. Саме на ній хочу зупинитися більш детально, оскільки в доповідях, що прозвучали, йшлося про стратегію розвитку не лише Космача, але і гірських населених пунктів Косівщини, ба й Гуцульщини в цілому.
Дмитро Іванович Дзвінчук пообіцяв оперативно видати матеріали конференції окремим збірником (а слова у нього ніколи не розходяться з ділом), тож можна мати надію, що цей збірник стане своєрідною настільною книгою-посібником для трансформації проблемних в економічному відношенні сіл у самодостатні громади шляхом кардинальної перебудови принципів господарювання і перетворення їх в об’єкти туристичної привабливості, для чого є усі можливості й підстави.
На конференції було заслухано понад 15 різнопланових доповідей і серед присутніх, окрім космачан і гостей з інших населених пунктів, були представники облдержадміністрації, обласної ради, а також голови косівських РДА та районної ради З.Ю.Томащук і П.І.Ванджурак. Прикметно, що високі гості не обмежилися привітальними словами (як воно, зазвичай, буває), а взяли активну участь у роботі конференції, відбувши, як то кажуть, «від дзвінка до дзвінка», задаючи питання доповідачам, уточнюючи спірні деталі і навіть конспектуючи до своїх записників важливі для себе постулати! Подібного, правду кажучи, я вже не бачив давно, і з цього роблю висновок: це була, можливо, перша у регіоні конференція, яка матиме практичні наслідки, цілком і повністю виправдавши свій статус науково-практичної!
Виголошені на ній доповіді (до речі, належним чином проілюстровані, за що особлива подяка організаторам — директору школи Юрію Семчуку та завідуючій бібліотекою Ганні Сіреджук) я би умовно розділив на три групи: історично-пізнавальні, еколого-господарські та практично-організаційні. Хоча кожна з них містила реальні рекомендації, що саме з озвученого може бути використане в практичній роботі — як у Космачі, так і в доокружніх селах. Головний висновок, який випливав із почутого, такий: стратегія економічного розвитку гірських сіл Гуцульщини має базуватися на розвиткові туристичної інфраструктури, основу привабливості якої для гостей з інших регіонів України й з-за кордону мають складати еколого-рекреаційні природні умови, історичні пам’ятки (в т.ч. й сивої давнини, виявлені останніми роками), фольклорні перекази й звичаї, місцева кухня та вироби народних промислів.
Промислові ж підприємства (які подекуди ще діють, але вимагають завезення значних обсягів сировини й матеріалів з-за меж району і навіть області), котрі (що гріха таїти!) спричинюють велике забруднення довкілля, потрібно поступово згортати, а про створення принципово нових мова йти не може взагалі. Цю тезу, сформульовану у доповідях доктора технічних наук Людмили Архіпової і доцента Олени Дутчак, підтримав у заключному слові голова Косівської РДА Зеновій Томащук, підкресливши, що термін «перлина Гуцульщини» якраз і поєднує у собі перелічений комплекс людської діяльності, скерований на максимальне збереження природного довкілля Карпат.
На конференції були озвучені нові записи коломийок (кандидат філологічних наук Ольга Савчук з Чернівецького національного університету ім.Ю.Федьковича) і презентований об’ємний двотомник вишивок (головно космацьких), що його видала Ірина Свйонтек. Заслухано доповіді про Довбушеву топоніміку регіону, а також «Космач — повстанська столиця». Було надзвичайно цікаво і (я переконаний) — корисно для присутніх.
«Гуцульський край», №20, 27.05.2016 року
